/ ЕФРЕМОВ Сергій Олександрович ( псевд .: С . Александрович , Волосо- ^-^жар , Киянин , Тр . Лановий , Липовчанин , С . Охріменко , Сергій Палець , Spectator , Nemo , Scriba та ін .; 6 . Х . 1876 , с . Пальчик Звенигородського пов . Київської губ . — 31 . III . 1939 , Ярославль ) — політичний , громадський і державний діяч , письменник , журналіст , літературознавець , дійсний член ВУАН , віце-президент ВУАН ; член Центральної та Малої Рад , заступник голови УЦР , генеральний секретар міжнаціональних справ .
Народився в багатодітній сім ’ ї сільського священика . Батько і мати походили із давніх священицьких родин . По батьковій лінії то був рід Охріменків . Дід С . Єфремова вже в XIX ст . русифікував своє прізвище .
Дитинство С . Єфремова минуло в с . Пальчику над річкою Тікичем в українському селянському середовищі . Малий Сергій дуже любив слухати українські казки , доволі рано ( в 5 років ) вивчився читати , перечитав за дошкільного віку чимало літератури з батьківської бібліотеки , найбільше йому подобались історичні твори , передусім « Тарас Бульба » М . Гоголя .
У 1886 р . батько віддав сина до Уманського духовного училища , де минуло п ’ ять років життя С . Єфремова . Навчання давалося йому легко , допомагала добра пам ’ ять та домашня підготовка . Училище мало гарну бібліотеку , яку С . Єфремов перечитав ледь не всю . В Умані ознайомився із зарубіжною та українською літературою , останню діставав у знайомих . « Українські письменники надили тим , що давали рідний , до дрібниць знайомий , споминами овіяний побут , покріплюючи стихійні впливи околишніх обставин та осередку , — писав в одному з перших життєписів С . Єфремова А . Кримський . — Питання про мову вирішалося , таким чином , само собою , і книга « мужицькою » мовою здавалась річчю цілком натуральною ».
Після закінчення духовного училища С . Єфремов продовжив освіту в Київській духовній семінарії , до якої вступив 1891 р . Життя у великому місті , значному культурно-освітньому центрі помітно відрізнялось від звичного сільського та повітового . Київ був осередком українського визвольного руху , там активно діяли революційні організації , зароджувались марксистські гуртки , тривала полеміка між марксистами і народниками . Суспільно-політична атмосфера київського життя 90-х років XIX ст . позначилась на формуванні світогляду та політичного кредо С . Єфремова . Він перебував під впливом творчості М . Салтикова-Щедріна , М . Добролюбова , особливо М . Михайловського . З часом став прихильником соціалістичної системи М . Михайловського , де вершиною визнавалась людська особистість . Захоплення М . Михайловським допомогло С . Єфремову « не захворіти » на модний тоді марксизм .
Йому також вдалося щасливо оминути долю великого числа української молоді , яка розчинилася в загальноросійському революційному русі . С . Єфремов вступив до української семінарської громади , яка виникла ще 1888 р . з ініціативи семінариста Л . Скочковського . На час вступу до громади С . Єфремова Л . Скочковський уже закінчив семінарію і був дяком Йорданської церкви у Києві . Мешкав молодий дяк на Кирилівській вулиці і не поривав стосунків з семінарською громадою . Знайомство із ним великою мірою визначило подальший життєвий шлях С . Єфремова . « Убога , тісна дяківська квартира в маленькому садочку під горою , — згадував С . Єфремов , — притягала нас своєю багатющою бібліотекою , де ми могли знайти все , що виходило по-українському , і кращі твори
44