/ ЕФРЕМОВ Сергій Олександрович( псевд.: С. Александрович, Волосо- ^-^жар, Киянин, Тр. Лановий, Липовчанин, С. Охріменко, Сергій Палець, Spectator, Nemo, Scriba та ін.; 6. Х. 1876, с. Пальчик Звенигородського пов. Київської губ.— 31. III. 1939, Ярославль)— політичний, громадський і державний діяч, письменник, журналіст, літературознавець, дійсний член ВУАН, віце-президент ВУАН; член Центральної та Малої Рад, заступник голови УЦР, генеральний секретар міжнаціональних справ.
Народився в багатодітній сім’ ї сільського священика. Батько і мати походили із давніх священицьких родин. По батьковій лінії то був рід Охріменків. Дід С. Єфремова вже в XIX ст. русифікував своє прізвище.
Дитинство С. Єфремова минуло в с. Пальчику над річкою Тікичем в українському селянському середовищі. Малий Сергій дуже любив слухати українські казки, доволі рано( в 5 років) вивчився читати, перечитав за дошкільного віку чимало літератури з батьківської бібліотеки, найбільше йому подобались історичні твори, передусім « Тарас Бульба » М. Гоголя.
У 1886 р. батько віддав сина до Уманського духовного училища, де минуло п’ ять років життя С. Єфремова. Навчання давалося йому легко, допомагала добра пам’ ять та домашня підготовка. Училище мало гарну бібліотеку, яку С. Єфремов перечитав ледь не всю. В Умані ознайомився із зарубіжною та українською літературою, останню діставав у знайомих. « Українські письменники надили тим, що давали рідний, до дрібниць знайомий, споминами овіяний побут, покріплюючи стихійні впливи околишніх обставин та осередку,— писав в одному з перших життєписів С. Єфремова А. Кримський.— Питання про мову вирішалося, таким чином, само собою, і книга « мужицькою » мовою здавалась річчю цілком натуральною ».
Після закінчення духовного училища С. Єфремов продовжив освіту в Київській духовній семінарії, до якої вступив 1891 р. Життя у великому місті, значному культурно-освітньому центрі помітно відрізнялось від звичного сільського та повітового. Київ був осередком українського визвольного руху, там активно діяли революційні організації, зароджувались марксистські гуртки, тривала полеміка між марксистами і народниками. Суспільно-політична атмосфера київського життя 90-х років XIX ст. позначилась на формуванні світогляду та політичного кредо С. Єфремова. Він перебував під впливом творчості М. Салтикова-Щедріна, М. Добролюбова, особливо М. Михайловського. З часом став прихильником соціалістичної системи М. Михайловського, де вершиною визнавалась людська особистість. Захоплення М. Михайловським допомогло С. Єфремову « не захворіти » на модний тоді марксизм.
Йому також вдалося щасливо оминути долю великого числа української молоді, яка розчинилася в загальноросійському революційному русі. С. Єфремов вступив до української семінарської громади, яка виникла ще 1888 р. з ініціативи семінариста Л. Скочковського. На час вступу до громади С. Єфремова Л. Скочковський уже закінчив семінарію і був дяком Йорданської церкви у Києві. Мешкав молодий дяк на Кирилівській вулиці і не поривав стосунків з семінарською громадою. Знайомство із ним великою мірою визначило подальший життєвий шлях С. Єфремова. « Убога, тісна дяківська квартира в маленькому садочку під горою,— згадував С. Єфремов,— притягала нас своєю багатющою бібліотекою, де ми могли знайти все, що виходило по-українському, і кращі твори
44