обрано С. Єфремова, заступниками голови— В. Леонтовича та А. Ніковського, членами Тимчасового ЦК союзу— В. Б ід нова, Д. Дорошенка, С. Ерастова, Ф. Матушевського, В. Прокоповича, О. Шульгина.
4— 5 квітня. Київ. Установчий з ' їзд Української партії соціалістів-революціонерів. З’ їзд висловився за негайне здійснення національно-територіальної автономії України, аграрну реформу, підтримку Тимчасового уряду настільки, наскільки він захищатиме інтереси трудового народу. Тимчасовий Центральний комітет партії: М. Ковалевський, Л. Бочковський, Л. Ковалів, К. Корж, В. Залізняк, В. Ігнатенко, І. Маєвський, ГІ. Христюк, О. Шлейченко.
4— 6 квітня. Київ. Конференція Української соціал-демократичної робітничої партії, яка винесла резолюції про автономію України, про ставлення до Тимчасового уряду та війни, про блоки з іншими партіями, про участь в Українській Центральній Раді.
5— 6 квітня. Київ. Український педагогічний з’ їзд, в якому взяло участь 500 педагогів початкових, середніх та вищих навчальних закладів України. З’ їзд висловився за українізацію освіти, утворив Головну Українську шкільну раду.
6— 7 квітня. Київ. Нарада Української радикально-демократичної партії, що відновила свою діяльність. Створення Тимчасового ЦК партії: В. Біднов, Д. Дорошенко, С. Єфремов, Ф. Матушевський, A. Ніковський, В. Прокопович, О. Шульгин, С. Ерастов та ін.
6— 7 квітня. Київ. З’ їзд діячів українського села утворив з метою здійснення національно-територіальної автономії України та проведення аграрної реформи Українську селянську спілку. Тимчасовий комітет спілки: голова— М. Стасюк, члени— Т. Осадчий, А. Сербиненко, B. Коваль, О. Сніжний.
6— 8 квітня. Київ. Всеукраїнський національний конгрес, в якому взяло участь 900( за деякими джерелами— 700 та 1500) представників різних українських політичних, громадських, культурних, професійних організацій. Конгрес визнав, що « тільки національно-територіальна автономія України в стані забезпечити потреби нашого народу і всіх інших народів, що живуть на українській землі », обрав новий склад УЦР із 118 осіб.
18 квітня. Київ. Святкування 1 Травня. На Сирці з ініціативи Українського військового клубу ім. гетьмана П. Полуботка відбулося українське військове свято, в якому брали участь солдати, що оголосили себе Першим українським полком ім. Б. Хмельницького.
26 квітня. Київ. Звернення Українського генерального військового комітету до військового міністра Росії з проханням почати формування української дивізії на базі запасних дивізій армії, повідомити війська про утворення УГВК, скласти списки українців у військових частинах.
26 квітня. Одеса. Установчі збори Одеської Української військової ради, яка охоплювала діяльність вояків-українців Одеського військового округу, Чорноморського флоту і Румунського фронту. Голова ради— І. Луценко.
27— 28 квітня. Київ. Губернський з’ їзд Селянської спілки. Ухвалено наказ делегатам на Всеросійський селянський з’ їзд з вимогами автономії України, федеративного устрою Росії, скликання українського сейму.
5 травня. Петроград. Створення першого коаліційного Тимчасового уряду: Г. Львов( міністр-голова), О. Керенський, П. Переверзєв, М. Терещенко, М. Некрасов, О. Коновалов, О. Мануйлов, О. Шингарьов, В. Чернов, І. Церетелі, М. Скобелєв, О. Пешехонов, Д. Шаховський, B. Львов, І. Годнєв.
5— 8 травня. Київ. І Всеукраїнський військовий з’ їзд, який висловився за негайне « оголошення принципу національно-територіальної автономії України », українізацію армії, майбутнє( після закінчення війни) перетворення її на народну міліцію. До Українського генерального військового комітету з’ їзд обрав: С. Петлюру( голова), І. Луценка, В. Винниченка, В. Павленка, О. Пилькевича, М. Полоза, С. Письменного, М. Іванова, І. Горілик-Крупчинського, А. Чернявського, Д. Ровинського, А. Певного, Ю. Капкана, М. Міхновського, Ф. Селецького, C. Граждана, В. Поплавка, В. Потішка.
16— 21 травня. Петроград. Переговори української делегації з урядовими структурами Росії та головою Петроградської Ради робітничих і селянських депутатів про автономію України. Уряд негативно відреагував на вимоги українців.
19 травня. Київ. Візит до міста військового міністра Росії О. Керенського. Зустріч О. Керенського з провідними діячами УЦР, які поставили перед міністром питання про автономію України.
240