Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 21

Б І О Г Р А Ф І Ч Н И Й
С Л О В Н И К
ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович (29.ІХ.1866, Холм — 26.ХІ.1934,
■ Кисловодськ) — видатний український історик, громадсько-політич­
ний і державний діяч; голова Української Центральної та Малої Рад,
Президії УЦР.
Михайло Грушевський народився в родині вчителя російської словесності греко-
уніатської гімназії Сергія Федоровича Грушевського. Родовід свій Грушевські вели
від давньої, знаної ще у XVII ст. духовної родини Грушів, яка мешкала в
с. Худоліївці на Чигиринщині. Дід Михайла Федір Грушевський був священиком
в с. Лісниках неподалік Києва. В тому селі минуло дитинство Сергія Грушевсько­
го, який, за згадками сина, сформувався «стихійним українцем» і все життя ним
залишався. Мати Михайла, Глафіра Захарівна, теж походила з духовної родини.
Її батько, Захар Іванович Опоков (достовірніше — Опоцкевич), був священиком
в с. Сестринівці Бердичівського повіту.
Свідомо, осмислено і цілеспрямовано українська культура в сім’ї Грушевських
не плекалася. До того ж в силу обставин Сергій Грушевський 1870 р. змушений
був переїхати на Північний Кавказ, де спочатку працював інспектором, а згодом
директором народних шкіл у Ставрополі та Владикавказі. Родина жила доволі
замкнено. Батько і мати визначально впливали на виховання сина за раннього
віку. Загалом багато їхніх рис передалося Михайлові і переплелося в його вдачі.
Розповіді батька про Україну стали першим збуджувальним чинником зацікав­
лення батьківщиною. Ті зацікавлення надзвичайно посилилися внаслідок трьох
поїздок в Україну за дитячого віку (батьки мали можливість раз на три роки
відбувати літню відпустку в Сестринівці). «Українське село, ліси, води, ук­
раїнський народ, українська мова, — все це ввірвалося в мою душу як якийсь
інший, кращий світ, до котрого я міг тільки душею і мрією тягнутися, відра­
ховуючи місяць за місяцем ті три роки, коли батьки мої могли повторити сю
подорож», — згадував М. Грушевський. Любов до Сестринівки як малої батьків­
щини Грушевський проніс через усе своє життя та зізнавався пізніше, що
«страшенно мріяв про неї й линув душею до неї цілими десятиліттями», бо то був
«властиво одинокий пункт, де я міг зв’язуватися з українською стихією, дотика­
тися до української землі, до її природи, до її культури».
Після успішних вступних іспитів М. Грушевський 1880 р. був зарахований до
третього класу Тифліської гімназії. Відтоді й почалося його свідоме захоплення
українською історією та літературою. Діставати українські книжки за умов дії
Емського указу, та ще й у Тифлісі, було справою нелегкою. І все-таки гімназист
Грушевський спромігся прочитати твори В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Ко­
стомарова, П. Куліша, М. Максимовича, О. Марковича, І. Нечуя-Левицького,
А. Скальковського. На прохання Михайла 1882 р. батько виписав для нього
київський щомісячний історично-етнографічний часопис «Киевская старина», який
20