Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник Diiachi_Ukrainskoi_Tsentralnoi_Rady_Biohrafichnyi_ | Page 202

вицького перевороту в Петрограді. Був одним із авторів відповіді Генерального
Секретаріату на ультиматум більшовиків Центральній Раді. Також підписав
5.ХІІ.1917 р. ноту Генерального Секретаріату урядам республік, утворених та
території Росії, а також кілька інших документів, які висвітлювали позицію УНР
в питанні про мир. На Восьмих Загальних зборах УЦР виголосив доповідь про
справу миру, яка спричинила жваву дискусію.
На засіданні Генерального Секретаріату 26.XII.1917 р., коли стихійно постало
питання про проголошення самостійності України, О. Шульгин висловив сумнів у
доцільності такого акту. Він вважав, що німці, визнавши незалежність України,
за це «виторгують собі всі економічні впливи», до того ж «самостійність настрою
мас не підніме і армії нам не утворить», а спричиниться до окупації України
німецькими військами. Альтернативу вбачав в оперті на здорові сили Росії. Проте
голосував за IV Універсал.
Після відставки уряду В. Винниченка і за формування уряду В. Голубовичем
до уряду не увійшов. Наприкінці 1918 р. очолив опозицію есерів урядові.
Дотримувався думки про створення уряду не за партійною ознакою, а на
персональній основі за професійним принципом («в синтезі всіх персонально
міцних елементів, без поділу на партії та нації»). Вважав, що настав час, коли
треба відкласти партійні суперечки і рятувати українську державність та культу­
ру*
Після гетьманського перевороту очолив політичну комісію української деле­
гації на російсько-українських переговорах. Від липня 1918 р. — посол Ук­
раїнської Держави (з січня 1919 р. — УНР) у Болгарії. У січні 1919 р.
призначений Директорією членом делегації УНР на Паризькій мирній конфе­
ренції.
Із 1921 р. перебував на еміграції, провадив активну політичну діяльність як
представник УНР, очолював надзвичайну дипломатичну місію УНР в Парижі, був
членом делегації УНР на Міжнародній Генуезькій конференції, постійним пред­
ставником УНР в Лізі Націй, з трибуни останньої протестував проти більшо­
вицької політики щодо України (колективізація, голодомор). У 20-х роках —
послідовний захисник ідей української державності. Вважав боротьбу за здобуття
української державності головним завданням свого покоління. Сформував гасло:
«Нація вище класів, держава вище партії». Один із найпомітніших українських
емігрантських публіцистів. Автор книг «Державність чи гайдамаччина» (Париж,
1931 р.), «Без території» (Париж, 1934 р.).
Водночас із політичною діяльністю займався науковими дослідженнями,
викладацькою роботою, був професором загальної історії Українського вільного
університету, Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова
у Празі. Заснував 1924 р. Український академічний комітет, що координував
діяльність українських еміграційних наукових та вищих навчальних закладів.
Опублікував чимало наукових праць українською та французькою мовами.
І І ІУМСЬКИЙ Олександр Якович (2.X II.1890, с. Рудня Борова Жито-
*-*-■ мирського пов. — 18.IX. 1946) — політичний і державний діяч; член
Центральної Ради, народний комісар освіти УССР.
Народився в бідній селянській сім’ї. По закінченні двокласної сільської школи
(1906) працював на лісопильні, де приєднався до робітничого політичного гуртка
201