Підписи М . Шрага стоять під багатьма законами УЦР , зокрема про випуск державних кредитових білетів УНР , про порядок видання законів , про утворення Генерального суду та ін .
Після гетьманського перевороту був членом Українського національного союзу . За Директорії УНР його призначили радником дипломатичної місії УНР у Туреччині . Після IV з ’ їзду УПСР та розколу партії належав до Центральної течії . У 1920 р . був одним з організаторів та діяльним членом Закордонної делегації УПСР у Відні , співредактор газети « Борітеся — поборете !». Як соратник і політичний однодумець М . Гру шевського брав участь у створенні та діяльності Українського соціологічного інституту у Відні .
У вересні 1921 р . разом із М . Чечелем провадив у Харкові переговори із головою Раднаркому УССР X . Раковським про повернення в Україну частини політичних діячів УПСР і науковців та легалізацію партії українських есерів . У 1924 р . разом із М . Грушевським повернувся в Україну . В Харкові працював економістом в Наркоматі зовнішньої торгівлі і заступником начальника промислово-економічного управління ВРНГ , протягом 1928 — 1931 рр . — у Товаристві працівників науки і техніки для сприяння соціалістичному будівництву . У 1931 р . разом із іншими колишніми членами ЦК УПСР був засуджений за сфабрикованою НКВС « справою Українського національного центру » на 6 років таборів . За деякими свідченнями , був амністований під час війни .
Від 1952 р . викладав у Харківському інституті народного господарства , у 1966 р ., після захисту докторської дисертації , був обраний професором кафедри економіки Львівського політехнічного інституту .
Автор наукових досліджень із історії права , економіки , зокрема « Держава і соціалістичне суспільство » ( 1923 ), « Зовнішня торгівля УСРР та її ближчі перспективи » ( 1924 ).
І І ІУЛЬГИН Олександр Якович ( 30 . V1I . 1889 , с . Сохвине Хорольського ■-■-^пов . Полтавської губ . — 14 . III . 1960 , Париж ) — громадсько-політичний і державний діяч , історик ; член Центральної та Малої Рад , генеральний секретар міжнаціональних та міжнародних справ .
Народився у дворянській сім ’ ї , яка мала козацько-старшинське коріння . Батько , Яків Миколич Шульгин , закінчив історично-філологічний факультет Київського університету , досліджував історію України , належав до Київської старої громади . За участь в українському русі переслідувався царським урядом , змушений був деякий час жити на еміграції , відбув п ’ ять років заслання у Сибіру , втративши можливість займатись науково-викладацькою діяльністю в університеті .
У родині , окрім Олександра , було ще троє дітей : донька Надія та два менші сини — Володимир ( член УЦР , завідувач її інформаційного бюро , загинув у бою під Крутами ) й Микола . Вихованням дітей займалась мати Любов Миколаївна , яка походила із козацько-старшинського роду Устимовичів . Незважаючи на дворянське походження , мати мала народницький світогляд і , як згадував пізніше Олександр , жила Україною і для України .
Батьки виховали національно свідомих дітей . О . Шульгин наприкінці життя писав : « Те велике зусилля , яке треба було зробити людині із національно індиферентного середовища , щоб дійти до українства , мені не було потрібне . Було
198