І І ІАПОВАЛ Микита Юхимович( псевд.: М. Сріблянський, М. Бутенко;
26. У. 1882, с. Сріблянка Бахмутського пов. Катеринославської губ.— 25.11.1936, Ржевниці, ЧСР)— громадсько-політичний діяч, поет, публіцист, учений-соціолог; член Центральної і Малої Рад, генеральний секретар пошт і телеграфу УНР, міністр земельних справ Директорії УНР.
Народився в селянській сім’ ї. Початкову освіту здобув у Комишуватській двокласній школі( 1898), закінчив Новоглухівську лісову школу( 1900) зі званням лісовода. У 1906 р.— випускник Чугуївського юнкерського училища. Навчався на історично-філологічному факультеті Харківського університету, проте за браком коштів змушений був залишити навчання. Спробував 1917 р. завершити освіту в Київському комерційному інституті, але перешкодили революційні події.
Революційною діяльністю захопився ще юнаком. З 1901 р.— член РУП, згодом пристав до українських есерів, публікувався в українських періодичних виданнях « Рада » і « Хлібороб ».
У Києві разом із П. Богацьким 1909 р. заснував літературно-мистецький журнал « Українська хата », який репрезентував модерністичні течії в українській літературі. Журнал, за словами дружини поета О. Шаповал, позначив цілу добу як у культурному, так і політичному житті України— « хатянство ». М. Шаповал і П. Богацький гуртували навколо себе молоді, « не визнані » старою генерацією української інтелігенції сили, що шукали нових шляхів і в літературі, і в громадському житті. В « Українській хаті » друкували свої твори М. Євшан, А. Товкачевський, О. Кобилянська, Г. Журба, Г. Чупринка та ін.
У 1911— 1917 рр. М. Шаповал працював лісоводом у маєтках М. Терещенка, написав декілька книжок про лісову справу, не залишав громадської діяльності. У Центральній Раді із березня 1917 р.— представник української громади Трубчевського лісництва. Розглядався як ймовірний член делегації до Петрограда, але поїздка не відбулася. З 28. III. 1917 р. працював у Київській повітовій земській управі, був київським повітовим комісаром Тимчасового уряду. Один із організаторів УПСР, на II з’ їзді партії обраний до складу ЦК партії, репрезентував її в Центральній і Малій Радах.
Як прихильник радикальних заходів і методів підтримав повстання полуботківців. На Малій Раді 9. ІХ. 1917 р. його було обрано одним із 9 делегатів від України на Демократичну нараду в Петрограді. Розповідаючи про своє враження від наради на засіданні Генерального Секретаріату, М. Шаповал наголосив, що « її було скликано не для того, щоб дізнатись про думку всієї демократії Росії, а щоб накинути демократії думку гуртка керівників, який складається із Церетелі, Керенського, Чхеїдзе, Авксентьева, Дана та Гоца. Цій компанії байдуже, що думає революційна Росія, їй треба було тільки через Демократичну нараду підперти власний авторитет ». У жовтні 1917 р. М. Шаповала було обрано від українських національних партій до складу Передпарламенту. Дуже активно виступаючи від фракції УПСР у Малій Раді, гостро критикував « русоцентризм » російської демократії. « Російські революціонери не признавали за Миколою II права засилати їх на Сибір,— наголошував він у своєму виступі 10. Х. 1917 р.,— а на петербурзькій Демократичній нараді вони ж гукали на українців:“ В Якутську область!”».
Очолив 1. Х. 1917 р. лісовий департамент в Генеральному секретарстві земельних справ. За періоду 2. ХІІ. 1917— 16.1.1918 р.— генеральний секретар пошт і
189