ФЕЩЕНКО-ЧОПІВСЬКИЙ Іван Андріанович( 20.1.1884, м. Чуднів
Житомирського пов.— 2. ІХ. 1952, Комі АРСР)— громадськополітичний діяч, учений-хімік, інженер-металург; член Центральної і Малої Рад, міністр торгу і промисловості У HP.
Народився в сім’ ї поштового службовця. Походив зі старого шляхетського роду. Середню освіту здобув в Житомирській гімназії( 1903), вищу— на хімічному факультеті Київського політехнічного інституту, який закінчив 1908 р. Працював лаборантом в хімічній лабораторії Брянського Олександрівського заводу в Катеринославі, а невдовзі як професорський стипендіат кафедри металургії обійняв посаду молодшого асистента Київського політехнічного інституту.
Під час Революції 1905 р. розпочав громадську і революційну діяльність. Входив до складу Київської громади ТУП, був членом Української радикально-демократичної партії( з 1917— УПСФ). Працював в шкільно-лекційній комісії Київського товариства « Просвіта » та в Українському науковому товаристві, де редагував записки термінологічної комісії. В українській студентській громаді при Київському політехнічному інституті очолював термінологічну комісію, яка разом із Українським науковим товариством і Київським товариством « Просвіта » склала український природно-технічний словник. Цей словник, за словами І. Фещенка- Чопівського, став « основою для пізнішої появи фундаментальних розвідок з української мови в усіх ділянках прикладних наук— природи, хімії, медицини, фізики, техніки, будівництва тощо ».
У Київському політехнічному інституті І. Фещенко-Чопівський працював до 2Л1.1919 p.; у 1915— 1917 pp.— в управі головноуповноваженого з розподілу палива для Київщини, спочатку як старший інженер технічного відділу, а згодом— як його керівник. У квітні 1917 р. на Всеукраїнському національному конгресі його було обрано до УЦР від просвітніх організацій Києва( територіальне представництво). Очолював Київську губернську українську раду. Під його керівництвом відбулось п’ ять губернських національних з’ їздів, на кожному із яких його переобирали головою губернської ради.
Улітку 1917 р. був обраний гласним міської думи, де входив до шкільноосвітньої і театральної комісій. Фракція УПСФ Центральної Ради делегувала його до Малої Ради, фінансової комісії та комісії для розроблення проекту статуту автономії України. У червні 1917 р. був призначений директором департаменту промисловості Генерального секретарства торгу і промисловості. Як член УПСФ у лютому 1918 р. був висунений партією на посаду міністра торгу і промисловості. У спогадах І. Фещенко-Чопівський виразно змалював картину політичного життя в Україні після II Універсалу УЦР, а також виклав враження про роботу в першому українському уряді. « Адміністративна машина була запущена в дію,— писав він,— але функціонувала погано, бо не мала фондів— Тимчасовий уряд заблокував кредити. Була і друга причина, не менш серйозна: всі українські діячі тиснулися у Київ, а провінція залишилася без проводу і без апарату. Село стихійно стояло за Українську Центральну Раду та за її уряд, натомість місто, заселене густо меншинами, утруднювало становище української влади. Після невдалого наступу проти австрійців у Галичині Південний фронт зламався— дезертири подалися масово додому, не слухали міліцію, суд не працював, а село від хаосу й безладдя почало розпиватися. Коротко кажучи,— « поглиблюючи революцію », ліві партії котилися до більшовизму ».
177