ЦК УПСР при уряді Директорії, начальником постачання Армії УНР, у серпні 1919 р.— виконувач обов’ язків міністра земельних справ в уряді І. Мазепи.
Емігрував. Політичний однодумець і соратник М. Грушевського. У 1924 р. повернувся в Україну. Працював заступником директора Українбанку на Херсонщині, заступником начальника відділу постачання Харківського тракторного заводу.
У 1931 р. був засуджений у справі так званого Українського національного центру.
Подальша доля невідома.
^Т Е П А Н Е Н К О Олександр Ф.(?— 1924)— політичний і кооператив- ^■^ний діяч; член Центральної Ради.
Народився на Кременчуччині. За фахом— ветеринарний лікар. Був членом РУП, наприкінці 1901— початку 1902 рр. разом із М. Міхновським, братами Шеметами і Макаренками та іншими заснував Українську народну партію і був її діяльним членом. Відомий в українських колах як кооперативний організатор і працівник на національно-культурній ниві, редактор часопису « Село »( 1909— 1911). Його перу належать матеріали, присвячені військовому вихованню молоді, які виходили друком і в рукописних часописах української молоді в Галичині. Учасник II Всеукраїнського студентського з’ їзду у Львові( 1913). Перед резолюцією мешкав у Києві. Відомий історик О. Млиновецький писав, що О. Степаненко « користувався загальною пошаною і належав майже до всіх головних українських організацій Київщини ».
У революційні дні виявив виняткову енергію, від українських самостійників увійшов до найвпливовіших міських і губернських організацій Києва, брав участь в організації різних з’ їздів національного спрямування. На одному із перших засідань УЦР( 9. ІІІ. 1917) був рекомендований гласним нової Київської міської думи. На Київському губернському кооперативному з’ їзді( 14— 16. III. 1917) О. Степаненка було обрано представником українських кооперативних установ до Київської губернської Ради об’ єднаних громадських організацій. Як член дирекції Київського союзу кооператорів увійшов до складу Київського губернського виконкому. На Всеукраїнському національному конгресі був обраний членом УЦР від кооперативних організацій України.
Після розпочатої російською шовіністично налаштованою пресою( зокрема часописами « Русское слово » і « Киевская мысль ») кампанії звинувачення О. Степаненка у зв’ язках з « охранкою » Комітет УЦР 26. IV. 1917 р. створив комісію для розслідування справи, яка набула широкого розголосу в Київському губернському виконкомі Ради об’ єднаних громадських організацій та використовувалася для компрометації українських самостійників. О. Степаненко бездоказово був виведений із київського губернського виконавчого комітету Ради об’ єднаних громадських організацій. Водночас і Центральна Рада не вжила ніяких заходів для висвітлення цієї справи та призупинення антисамостійницької кампанії. Лише на Сьомих Загальних зборах УЦР справу О. Степаненка було припинено. Спеціальна комісія, яка займалась її розглядом, дійшла висновків про несправедливість звинувачень.
У грудні 1917 р. О. Степаненко був обраний секретарем фракції самостійників в УЦР. На установчому з’ їзді Української партії соціалістів-самостійників( 17—
166