зборів від України . Учасники зборів підтримали таку пропозицію *. Проте документи , що є в нашому розпорядженні , поки що не дають змоги встановити точно , наскільки така ухвала змінила кількісний склад УЦР , адже чимало делегатів , обраних до Всеросійських Установчих зборів , уже до того були її членами .
В історичній літературі кількісний склад УЦР остаточно не встановлений . Різні автори оцінюють його неодинаково . Зокрема , П . Христюк у додатках до першого тому « Заміток і матеріалів до історії Української революції » визначає повне число мандатів УЦР цифрою 822 . Ще більшим ( 848 мандатів ) його подає І . Нагаєвський у праці « Історія української держави двадцятого століття ».
За даними мандатної комісії Шостих Загальних зборів склад УЦР становив 798 мандатів . Найбільша їх кількість ( 212 ) належала Всеукраїнській раді селянських депутатів , Всеукраїнська рада військових депутатів мала 158 мандати **, Всеукраїнська рада робітничих депутатів — 100 , територіальному представництву належав лише 81 мандат , решта розподілялась між численними політичними партіями та громадськими організаціями , як українськими , так і російськими , польськими , єврейськими . Зовсім не всі ті мандати було використано , а тому список реальних членів УЦР набагато менший . Мандатна комісія Шостих Загальних зборів зафіксувала 639 дійсних членів УЦР та 4 кандидати з вирішальним голосом ***.
^
❖
Незаперечний інтерес становить національний , соціальний та партійний склад Центральної Ради . Щоправда , теперішній стан вивчення джерел не дає змоги одержати вичерпні відомості . Одначе українцям належало 75 % мандатів , решта — національним меншинам . Як же оту чверть ( 202 ) мандатів було розподілено між окремими національностями ? Молдавани отримали 4 місця , німці і татари по З , білоруси , чехи і греки по одному . Складніше визначити розподіл мандатів між росіянами , поляками та євреями , оскільки представництво в УЦР надавалося їм не за суто національною ознакою , а через квоти партійним і громадським організаціям . Тут і постає проблема , куди віднести 30 мандатів Київської ради робітничих депутатів , 20 — Київської ради солдатських депутатів та 10 — Ради об ’ єднаних громадських організацій . Як відомо , вони мали загальноросійський характер , поряд із росіянами там були представлені й інші національності . І все-таки , беручи до уваги це застереження , віднесемо їх усіх до росіян . Тоді матимемо такі співвідношення : росіяни — понад 14 % усіх місць , євреї — близько 6 , поляки — 2.5 %.
Наприкінці червня 1917 р . П ’ яті Загальні збори на підставі принципу національно-пропорційного представництва сформували Комісію з підготовки Статуту автономії України . Із 100 місць у ній відводилися : 71 — українцям , 11 — росіянам , 8 — євреям , по 2 — німцям і полякам , по одному — білорусам , татарам ,
* Див . список членів Всеросійських Установчих зборів , обраних від українських губерній , Південно- Західного та Румунського фронтів і Чорноморського флоту в додатках до цього довідника .
** Власне , рада військових депутатів мала 132 мандати і 26 — Український генеральний військовий комітет , який цією радою керував .
*** Протягом діяльності УЦР відбувалася ротація її членів , дуже змінився порівняно з першим склад Всеукраїнської ради селянських депутатів , сталися зміни в окремих територіальних та громадськополітичних представництвах , тому через членство в УЦР пройшла набагато більша кількість осіб , ніж зафіксовано в списку мандатної комісії Шостих Загальних зборів .
13