Так, на засіданні 20.111.1917 р. більшістю голосів присутніх було відхилено кооптацію В. Винниченка, В. Леонтовича та Є. Чикаленка. Вони стали членами УЦР пізніше, на Всеукраїнському національному конгресі. Вже протягом березня в УЦР з’ являються представники з-поза меж Києва— з Лубен, Одеси.
Початкового списку членів Ради виявити не вдалося, можливо, що його зовсім не існувало. Свого часу спеціально створена комісія Української вільної академії наук у Нью-Йорку склала такий список, згодом опублікований у додатках книги « Велика українська революція ».
Ми взяли за основу зазначений список, внесли окремі доповнення та виправлення. Загалом він охоплює 94 особи, здебільшого представників київської української інтелігенції.
Перший склад УЦР діяв близько місяця. Повернувшись із Москви до Києва, М. Гру шевський розпочав реорганізацію складу УЦР з метою перетворення її на загальноукраїнський представницький громадсько-політичний орган. Першим заходом стало переобрання УЦР на Всеукраїнському національному конгресі( 8.1V. 1917). До її нового складу було обрано 118 осіб, які репрезентували окремі українські губернії, українські громади Москви, Кубані, Ростова-на-Дону, політичні партії, громадські та культурно-освітні організації. На Перших Загальних зборах УЦР того-таки 8.1 V. 1917 р. було « перевірено та занотовано повний спис членів Центральної Ради, що були вибрані на з’ їзді ». Цей список, до якого увійшла чимала кількість членів УЦР, обраних ще у березні, подається в додатках до нашого довідника.
Всеукраїнський національний конгрес надав Центральній Раді право кооптувати до свого складу 15 % нових членів. Це право буде розширено в Наказі Українській Центральній Раді, затвердженому Другими Загальними зборами 23 квітня. Рада широко ним послуговувалася. З її ініціативи та за безпосередньою участю протягом травня— липня 1917 р. у Києві відбулися всеукраїнські з’ їзди: селянський, два військові та робітничий. Усі вони ухвалили повну підтримку політиці УЦР, обрали всеукраїнські ради військових, селянських та робітничих депутатів. Центральна Рада своєю чергою кооптувала ті ради, як і Український генеральний військовий комітет, до числа своїх членів. За ухвалою П’ ятих Загальних зборів було реорганізовано склад УЦР, а відтак кількість її членів визначалася 588 мандатами.
Улітку 1917 р. в Україні не було сили, яка б могла скласти серйозну політичну альтернативу Центральній Раді. Це змушені були визнати і Тимчасовий уряд, і неукраїнська революційна демократія України. Остання відмовилася від тактики гострого протистояння українському національно-визвольному руху і погодилася увійти до складу Центральної Ради. їй було надано право обрати 202 дійсних членів Ради та 51 кандидата. То було останнє масове поповнення УЦР. Але низка документів свідчить, що вона й надалі передбачала розширення свого складу. Саме з цим був пов’ язаний поділ представників національних меншин на дійсних членів та кандидатів. Останні входили до складу УЦР із дорадчим голосом та створили той резерв, з якого мало поповнюватися представництво національних меншин залежно від зростання реальної кількості українців у Центральній Раді. Так, Сьомі Загальні збори ввели до складу УЦР по одному представникові від білорусів та чехів. Тоді-таки було одноголосно затверджено Статут Морської генеральної ради. В повному складі— 20 осіб— Морську раду введено до Великої Ради та надано одне місце в Малій Раді. 12 грудня, відкриваючи Восьмі Загальні збори, М. Грушевський запропонував поповнити УЦР на правах членів з дорадчим голосом депутатами Всеросійських Установчих
12