Автор багатьох публіцистичних праць, літературознавчих студій про творчість Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького, Г. Квітки-Основ’ яненка, О. Кобилянської. Перекладач творів Дж. Лондона, В. Шекспіра та ін.
^ "\ ДИНЕЦЬ Гаврило Матвійович— громадський діяч, селянин; член ^■^Центральної і Малої Рад та Всеукраїнської ради селянських депутатів.
Народився в с. Биківні під Києвом. Працював на землі, згодом, оволодівши столярним ремеслом,— у приватних столярних майстернях. Б. Антоненко-Давидович писав, що Г. Одинець « ще задовго до Першої світової війни став свідомим українцем, був у дружніх стосунках із С. Єфремовим, за порадою якого виготовляв меблі в українському народному стилі, що користувались великим попитом ».
За політичними переконаннями Г. Одинець належав до УПСР. На Всеукраїнському національному конгресі, де репрезентував українське громадянство Чернігівщини, його було обрано членом Центральної Ради та її Комітету. У складі делегації УЦР 13. УЛ917 р. був відряджений до Петрограда для переговорів із Тимчасовим урядом про національно-територіальну автономію України. Голова Остерського повітового земельного комітету, член Селянської спілки, Г. Одинець був учасником І Всеукраїнського селянського з’ їзду, на якому його обрали до Всеукраїнської ради селянських депутатів. У листопаді 1917 р. на виборах до Всеросійських Установчих зборів отримав мандат депутата-представника блоку українських партій від Чернігівської губернії.
За більшовицької влади очолював Всеукраїнський комітет незаможних селян. У 1920 р. вступив до КП( б) У.
Автор спогадів про УЦР, які вийшли у Харкові 1926 р., та збірки віршів. Член Спілки селянських письменників « Плуг ». На судовому процесі у справі « СВУ », який відбувся у березні— квітні 1930 р., « виконував роль » члена Верховного суду. У спогадах про судовий процес Б. Антоненко-Давидович писав, що Г. Одинець « мав судити свого колишнього патрона, зичливця й товариша в Центральній Раді— Сергія Єфремова та інших відомих і невідомих... людей ». Г. Одинець та інші спеціально підібрані члени Верховного суду УССР мали створити враження, що членів « СВУ » судить власне український народ.
На початку 1930-х рр. Г. Одинець також був репресований. Після п’ ятирічного ув’ язнення повернувся в Україну.
Відомостей про його подальше життя не виявлено.
^ ^’ КОННОР-ВІЛІНСЬКА Валерія Олександрівна( 9. XII. 1866, с. Мико- ^■^лаївка Кременчуцького пов. Полтавської губ.— 19. ХІІ. 1930, Подебради)— громадський діяч, письменниця, перекладач; член Центральної Ради та її Комітету.
Народилась у сім’ ї багатого землевласника Де-Коннора, ірландця за походженням. Мати належала до роду Лисенків. З дитячих років виховувалась у любові до української культури. Відомий лист М. Лисенка, в якому композитор писав дев’ ятирічній дівчинці про її українське походження, наголошував, що вона
138