членом УЦР . На конгресі виступив із доповіддю « Права національних меншостей та їх забезпечення ». Центральною Радою делегований до Київської губернської ради . Від фракції УПСФ увійшов до складу Малої Ради , яка 27 . VIII . 1917 р . обрала його до комісії з розроблення негайних заходів для розв ’ язання продовольчої кризи . Наприкінці жовтня 1917 р . входив до Крайового комітету охорони революції в Україні . Водночас продовжував видавничу роботу і наукові дослідження .
У січні 1919 р . Директорія УНР призначила Ф . Матушевського українським дипломатичним представником у Греції .
Його наукові студії присвячені творчості Т . Шевченка , А . Свидницького , В . Антоновича . Залишив спогади « Із щоденника українського посла » ( у зб . « З минулого ».— Т . 1 . — Варшава , 1938 ).
АТЮШЕНКО Борис Павлович ( 2 . ХІ . 1883 , Петербург — 25.111.1944 ,
Прага ) — громадсько-політичний діяч , лікар ; голова медичносанітарної управи при Генеральному Секретаріаті УНР , голова департаменту Міністерства народного здоров ’ я і опікування Української Держави , міністр здоров ’ я і опікування УНР .
Народився в сім ’ ї офіцера російської армії . У 1902 р . закінчив 5-ту Київську гімназію і вступив на медичний факультет Київського університету . З 1903 р . — активний діяч РУП , із грудня 1905 р . — УСДРП . Належав до проводу Київського комітету партії . За студентських років розпочав медичну практику — служив помічником лікаря при санітарному відділі Київської міської управи ( 1905 — 1909 ), здійснював санітарно-статистичні дослідження помешкань київських робітників , брав участь у кампаніях ліквідації епідемій холери , тифу тощо . У 1909 р . закінчив Київський університет і працював військовим лікарем , асистентом у клініках при Київському університеті , Жіночому медінституті . У 1912 р . склав іспити на звання доктора медицини .
Чимало сил і знань віддав піклуванню про здоров ’ я незаможних верств населення , працював у Товаристві швидкої лікарської допомоги , лікарем нічної мед служби при Київській міській управі , міським санітарним лікарем , міським лікарем-куратором ( лікарем для бідних ). Водночас викладав у Київській губернській земській фельдшерській школі та Акушерсько-фельдшерській школі Нейштаубе . Як військового лікаря Б . Матюшенка 1914 р . було мобілізовано , до літа 1917 р . працював у різних військових частинах і госпіталях Південно- Західного фронту .
На прохання Генерального Секретаріату Б . Матюшенко у серпні 1917 р . був відряджений в його розпорядження , де одержав доручення організувати службу здоров ’ я в Україні . У складі секретаріату тоді не існувало спеціального секретарства здоров ’ я , а лише медично-санітарна управа при Генеральному секретарстві внутрішніх справ . Б . Матюшенко доклав чимало зусиль для організації системи медичної служби , аналога якої до тих пір в Україні не існувало . Водночас доводилося вживати нагальних заходів для боротьби із епідеміями , забезпечувати діяльність великих лікарських інституцій , раціонально опікуватись величезною кількістю майна та особистим персоналом медично-санітарних організацій воєнного часу ( Червоний Хрест , Земський Союз , комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст тощо ).
125