ДДАЄВСЬКИЙ Йосип( Йозеф) Альбінович— громадсько-політичний ' ' діяч, публіцист; член Центральної і Малої рад та Всеукраїнської ради робітничих депутатів.
За фахом Й. Маєвський був лікарем, за політичними поглядами— українським есером. На установчих зборах УПСР( 4— 5. IV. 1917) був обраний до складу ЦК. На Всеукраїнському національному конгресі як представник УПСР увійшов до УЦР, а 8ЛV. 1917 р. був обраний членом Комітету УЦР, згодом— Малої Ради. На І Всеукраїнському робітничому з’ їзді( 11— 14. VII. 1917) увійшов до складу Всеукраїнської ради робітничих депутатів.
Очолював в УПСР течію т. зв. конфедералістів, які обстоювали самостійницькі позиції та виступали проти Всеросійських Установчих зборів. Ці ідеї Й. Маєвський активно пропагував на засіданнях Малої Ради, наголошуючи, що на уряд у Петрограді не варто покладати великих надій, потрібно керуватись власними інтересами. « Причина хаосу, який тепер панує в Росії, лежить в централізації, бо є неможливо правити із Петрограда такою великою державою,— констатував Й. Маєвський на засіданні Малої Ради 9. IX. 1917 р.— Уряд повинен бути зложений не з представників панівної нації, а із представників усіх народів Росії. Треба створити коаліцію не в смислі петроградських партій, а в смислі об’ єднання всіх народів Росії. Такий уряд буде мати піддержку, бо кожний народ знатиме, що його судьба у власних його руках ». Редагував партійний часопис « Конфедераліст ». Виступаючи на З’ їзді поневолених народів Росії у Києві з програмною промовою про майбутній федеративний устрій держави, Й. Маєвський справедливо наголошував, що автори агітаційної літератури про федерацію останнім часом провадять думку, « що нібито автономія країв переходить у федерацію » і не бачать того факту, « що завжди федерацію попереджувала конфедерація, а конфедерацію— цілковита державна незалежність країв— членів федерації ».
У своїх численних публікаціях в « Народній волі », « Новій раді », брошурах « Федералізм », « Загальноросійські Установчі збори » та інших зазначав, що Росія має будувати федерацію не на правах « старшого народу » на Установчих зборах, а на добровільних засадах для всіх народів, які самі мають зробити вибір. « Треба признати за всіма народами однакове право та дати можливість найкращим способом самоозначуватись »,— наголошував на засіданні Малої Ради 10. Х. 1917 р.
У січні 1919 р. був одним із організаторів Хотинського повстання проти румунів та очолив т. зв. Хотинську Директорію. Залишився в УССР. У 1920-х рр. працював у Держліті.
Подальша доля невідома.
ДДАЗУРЕНКО Василь Петрович( 1877, с. Криворотка Північнокав-
' ' казького краю,—?)— громадсько-політичний діяч, економіст, інженер-технолог; товариш генерального секретаря торгу і промисловості, товариш генерального секретаря фінансів, виконувач обов’ язків міністра фінансів УНР.
Народився в селянській сім’ ї. Брат відомих українських політичних діячів— Семена та Юрія Мазуренків. У 1890-х рр. навчався у Воронежі, де мешкав у сім’ ї В. П. Акимова-Маховця— відомого російського народника й соціал-демократа. У
121