До генези ідеї політичної самостійності України Do_henezy_idei_politychnoi_samostiinosti_Ukrainy | Page 5

нального руху, так і рухами інших, так званих недержавних, ~
народів. Проголошення постулату політичної самостійності
було якісним стрибком у розвитку ідеології українського руху,
його переходу від культурно-соціальних до суто політичних І
ідей 9. Цей перехід виражав загальну тенденцію у формуванні
"національних рухів” недержавних народів. У 1870-1918 рр.
національні рухи еволюціонували у напрямі визнання пріори­
тету політичних прав. В цей час етнокультурні критері ї нації
витісняються політичними, національне самовизначення все час­
тіше ототожнюється з створенням незалежної держави10.
Тепер щодо конкретних подій, пов’язаних з генезою ідеї
політичної самостійності України. В українській політичній „
думці XIX ст. панувала ідея автономії України у складі слов’ян­
ської федеративної держави. Гасло автономно-федеративного
устрою України, за словами Михайла Грушевського, ”не переста­
вало бути провідним мотивом української політичної мислі,
організаційної роботи, культурної і громадської праці” п . Впер­
ше воно було проголошено декабристами - членами Товарист­
ва з’єднаних слов’ян (1823), а згодом стало основою програмних
документів Кирило-Мефодіївського товариства (1845 -1847),
політичної концепції Михайла Драгоманова, абсолютної біль­
шості політичних партій з Наддніпрянської України перших
трьох універсалів Центральної Ради (червень - листопад
1917 р .)12.
Центральну роль у розвитку федеративної концепції відіг­
рав Михайло Драгоманов: у його працях вона знайшла най­
більш аргументований, розгорнутий і систематичний виклад.
Але помиляються^і-тцослідники^ як^вважають, що федералізм
був кінцевою метою політичних поглядів Драгоманова. Нас­
правді такою метою було утвердження анархії (або ”безначаль-
ства”, як це слово перекладав на українську мову сам Драгома­
нов). При тому анархія не в побутово-вульгарному розумінні
цього слова, як загальне безладдя та війни всіх проти всіх, а як
модель суспільства, в якому відімре будь-який державний
примус і члени якого навчаться управляти ним самі, без по­
середництва державних інститутів. Однак Драгоманов був над­
то серйозним реалістом, щоб вірити у можливість здійснення
цієї моделі на практиці. Він порівнював ідею анархії зі спробою
інженерів усунути силу тертя з машинного механізму, шо є
цілком неможливим. На практиці Драгоманов виступав за фе­
дералізм як форму правління,- що забезпечує максимальні
права кожної окремої людини, і відкидав будь-які права авто­
ритарності.
М. Драгоманов був послідовним противником теорій, що на
123