До генези ідеї політичної самостійності України Do_henezy_idei_politychnoi_samostiinosti_Ukrainy | Page 3
матеріали фондів В. Охримовича (Ф. 372), М. ГІавлика (Ф. 663)
та 10. Бачинського (Ф. 683).
Важко з точністю до року визначити, з якого часу бере свій
відлік ідея політичної самостійності України. Лідери україн
ської революції 1917 - 1920 рр., проголошуючи створення україн
ської суверенної держави і вкладаючи свою невтомну працю
у реалізацію цієї ідеї, покликались на традиції національно-
визвольних змагань XVII - XVIII ст., уособленням яких були
фігури двох козацьких гетьманів - Богдана Хмельницького та
Івана Мазепи. Однак в останні роки в українській історичній
науці за рубежем з’явився ряд досліджень, автори яких, вихо
дячи з аналізу конкретних реалій XVII - XVIII ст. у ширшому,
загальноєвропейському контексті, відмовляють обом гетьма
нам у праві називатися предтечами самостійницького руху5. Я
не буду зачіпати це питання, оскільки воно залишається від
критим для дискусії і вимагає окремого дослідження. З другого
боку, Василь Подолинський, автор маловідомого твору україн
ської політичної думки ”Слово перестороги”, відзначав існу
вання серед українців Галичини під час революції 1848 р. само
стійницької течії. Але він не уточнював, кого саме з політичних
діячів він мав на увазі, і в яких рамках ця течія передбачала
самостійність українського народу, а отже, залишається неві
домим, чи йшлося про федеративну програму, а чи про політичну
самостійність6. Принаймні жодна з існуючих в Галичині у 1848р.
русько-українських сил не піднесла ідею утворення незалеж
ної української держави.
Ця ідея в українському русі утвердилася майже п’ятдесять
ма роками пізніше, і саме про цей відтинок часу йтиметься в
статті, точніше, про останнє десятиріччя XIX ст. - приблизно
від 1889 -1 8 9 0 до 1899-1900 рр. Власне на цей період припадає
генеза ідеї політичної самостійності України у сучасному ро
зумінні.
Тут необхідні певні додаткові пояснення. В принципі, з
психологічного погляду, може не існувати різниці між тим, що ми
називаємо національною свідомістю членів українських братств
кінця X V I-п очатку XVIIст. і членів товариств ”Просвіта” у
кінці XIX - на початку XX ст. Принципова різниця полягає не в
ідеях і відповідних психологічних стереотипах, а в соціальних
характеристиках носіїв цих ідей. З часів Французької революції
кінця XVI II ст. таким носієм стала нація як "суверенний на
род”, як народ, якому належить право мати власну державу, навіть
якщо він не мав її або втратив у далекому чи недалекому минуло
му7. Нації як нові соціальні категорії почали формуватися ли
ше у XIX ст., тому деякі історики навіть вважали, що процес
121