-Д иявол . - А по дияволі ? -М азепа1 . Цей епізод дуже влучно характеризує загальне ставлення , яке було характерне для значної частини російського ( і не лише російського ) населення до питання про політичну самостійність України . Природне право кожного народу на самовизначення стосовно українців вважалося настільки нереальним , непотрібним та надуманим , що трактувалося з боку панівних класів панівних націй , як " австрійська ”, " німецька ” або " польська ” інтрига . В основі такого ставлення до ” южнорусского сепаратизма ” (” мазепинства ”) лежать не лише геополітичні міркування , але й певний стереотип у суспільній психології , стереотип меншовартості усього українського , який до кінця не вижитий ще й тепер .
Зрозуміло , що за таких умов українцям потрібні були особливі енергія , вміння і прагнення , щоб довести своє право на окремішнє існування . І при цьому не лише сусідам , а передусім самим собі . ( Застережуся одразу , що тут маю на увазі лише ідеологічну сторону справи , а не практичну , тобто побудову суверенної національної держави . Остання ще й досі залишається актуальною метою українського руху .) Формування ідеї політичної самостійності України мало справді революційне значення . Воно було пов ’ язане з такими драматичними подіями , особистими колізіями та гострими сутичками між різними українськими і неукраїнськими силами , що , напевно , можна написати цілий напівпригодницький роман , а не лише наукове дослідження . Але полишаючи те , що належить робити письменникам , хочу запропонувати спробу наукового аналізу проблеми генрзи ідеї політичної самостійності в українському русі . Серед праць , де тією чи іншою мірою розглядалося це питання , особливо варто відзначити передмову В . Дорошенка до третього ( берлінського ) 2 видання " України irredent-и ” Ю . Бачинського , блискуче ессе І . Лисяка-Рудницького про ідеологічних попередників Четвертого Універсалу Центральної Ради3 та статтю канадського дослідника українського походження І . -П. Химки4 . Остання робота і тематично , і хронологічно найближче стоїть до запропонованої проблеми , тому вона становитиме як би відправну точку для нашого дослідження . Нові можливості для розкриття цієї теми дає звернення до мемуарної літератури та особистих рукописних фондів , що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові ( далі : ЦДІА України у Львові ). Особливу цінність з огляду на це становлять
120