книга, що появляється раз на сто літ!”. " Приємно вражений таким компліментом,- згадував пізніше автор " України іггеdent-и”- привітався я з нею і з Франком- і давно-давно не було між мною і Франком і його дружиною такої щирої і доброї розмови, як тоді” 45.
У розмові з Будзиновським Франко заявив, що хоч багато в чому не погоджується з Бачинським, але мусить визнати, що книжка написана з великим талантом46. Рецензія І. Франка з’ явилася в книзі” Житє і слово” за 1896 р. Але тепер його оцінка була протилежною тій, яку він висловлював два роки тому. Розкритикувавши доктринерство і догматизм 10. Бачинського при аналізі економічного розвитку України, він розцінив цю книжку, " як факт нашого політичного життя, як прояв національного почуття і національної свідомості ", і висловлював надію, що із зростанням популярності ідеї політичної самостійності України " справа ся вийде на порядок денний політичного життя Європи і не зійде з него, поки не осущиться ". Рецензія І. Франка на книгу 10. Бачинського знаменувала важливі зміни у розстановці сил у радикальному таборі. Відмовившись від федеративної концепції М. Драгоманова, І. Франко став поборником ідеї політичної самостійності України і тим самим посилив позиції " молодих " радикалів- " державників ".
Виникає, природно, питання: у чому причина такої стрімкої Франкової еволюції у поглядах на політичне майбутнє українського народу?
Згідно з традиційним поясненням, причина полягає в тому, що після смерті Драгоманова( 25 червня 1895 p.) І. Франко звільнився від його ідейних впливів, відмовився від федеративного плану і перейшов на самостійницькі позиції48. Однак такий аргумент викликає одразу декілька заперечень. По-перше, ступінь ідейної залежності Франка від Драгоманова навряд чи варто перебільшувати. Франкові часто вдавалося проводити самостійну лінію ще за життя свого політичного наставника. Варто передивитися хоча б їхнє листування, щоб переконатися, як часто перепадало Франкові від Драгоманова за відступництво і зраду, як він вважав, певних принципів. По-друге, сам Драгоманов наприкінці життя відчував слабкість федеративної позиції, застерігаючи, що він не є принциповим противником " сепаратизму”, однак не бачить в українському русі жодної сили, здатної реалізувати цю ідею49. Як припускає Ю. Бачинський, якби Драгоманов прожив ще декілька років, він теж перейшов би на самостійницькі позиції50.
Детально пояснює причини зміни поглядів старшого покоління українських спеціалістів у питанні про політичну само
133