книга , що появляється раз на сто літ !”. " Приємно вражений таким компліментом , - згадував пізніше автор " України іггеdent-и ” - привітався я з нею і з Франком - і давно-давно не було між мною і Франком і його дружиною такої щирої і доброї розмови , як тоді ” 45 .
У розмові з Будзиновським Франко заявив , що хоч багато в чому не погоджується з Бачинським , але мусить визнати , що книжка написана з великим талантом46 . Рецензія І . Франка з ’ явилася в книзі ” Житє і слово ” за 1896 р . Але тепер його оцінка була протилежною тій , яку він висловлював два роки тому . Розкритикувавши доктринерство і догматизм 10 . Бачинського при аналізі економічного розвитку України , він розцінив цю книжку , " як факт нашого політичного життя , як прояв національного почуття і національної свідомості ", і висловлював надію , що із зростанням популярності ідеї політичної самостійності України " справа ся вийде на порядок денний політичного життя Європи і не зійде з него , поки не осущиться ". Рецензія І . Франка на книгу 10 . Бачинського знаменувала важливі зміни у розстановці сил у радикальному таборі . Відмовившись від федеративної концепції М . Драгоманова , І . Франко став поборником ідеї політичної самостійності України і тим самим посилив позиції " молодих " радикалів- " державників ".
Виникає , природно , питання : у чому причина такої стрімкої Франкової еволюції у поглядах на політичне майбутнє українського народу ?
Згідно з традиційним поясненням , причина полягає в тому , що після смерті Драгоманова ( 25 червня 1895 p .) І . Франко звільнився від його ідейних впливів , відмовився від федеративного плану і перейшов на самостійницькі позиції48 . Однак такий аргумент викликає одразу декілька заперечень . По-перше , ступінь ідейної залежності Франка від Драгоманова навряд чи варто перебільшувати . Франкові часто вдавалося проводити самостійну лінію ще за життя свого політичного наставника . Варто передивитися хоча б їхнє листування , щоб переконатися , як часто перепадало Франкові від Драгоманова за відступництво і зраду , як він вважав , певних принципів . По-друге , сам Драгоманов наприкінці життя відчував слабкість федеративної позиції , застерігаючи , що він не є принциповим противником " сепаратизму ”, однак не бачить в українському русі жодної сили , здатної реалізувати цю ідею49 . Як припускає Ю . Бачинський , якби Драгоманов прожив ще декілька років , він теж перейшов би на самостійницькі позиції50 .
Детально пояснює причини зміни поглядів старшого покоління українських спеціалістів у питанні про політичну само
133