Дмитро Яворницький та його родовід Dmytro_Yavornytskyi_ta_ioho_rodovid

і популяризація Д. Яворницьким крамольної історії запорозького ко- зацтва, його активна громадська діяльність викликали вороже став- лення до нього з боку влади. Він потрапив в опалу, восени 1884 р. був обвинувачений в «українофільстві» і «сепаратизмі» й незабаром по- збавлений стипендії і звільнений з університету. «И не думал и не ду- маю быть сепаратистом, – пояснював Д. Яворницький. – Люблю кло- чок земли! Люблю потому, что не нахожу нигде другого утешения, люблю потому, что там есть широкий простор для моей раздольной натуры, люблю потому, что в чистых речных водах своей Украйны вижу печальный образ своей особы. Эх, знали бы люди, как тяжело мне жить на свете! Одно утешение – броситься в степь, углубиться в дни давно прошедшего времени… Так разве это сепаратизм?» 26 . Проте не зважаючи на моральні та матеріальні страждання, Д. Яворницький не припинив наукових студій. У грудні 1884 р. по- їхав до Москви, з метою розшуку в московських архівах докумен- тів з історії козацтва. Тут він встановив творчі контакти з відомими істориками Д. Анучиним, І. Забєліним, Д. Іловайським, В. Клю- чевським, М. Ковалевським, С. Усовим та ін. А у січні наступного 1885 р. здійснив подорож до Петербурга, де познайомився з діячами досить великої і впливової української колонії. Доленосне значення для нього мала зустріч з видатним істориком Миколою Івановичем Костомаровим (1817 – 1885), який справив надзвичайне вражен- ня на Д. Яворницького. «На меня он произвёл необыкновенно ча- рующее впечатление, – ділився своїм враженням Дмитро Іванович з Я. П. Новицьким. – Правда, он уже представляет из себя разва- лину: правая рука совсем отнялась, ходит согнувшись, шамкает, но всё же это сила и на закате дней, всё же это лев, хотя и умирающий. Видимо, я ему очень полюбился: по целым вечерам не выпускал от себя, приглашал хлеба-соли откушать и на прощание дал свою кар- точку» 27 . Маститий вчений дав слушні поради молодому історикові у царині дослідницьких підходів і методів, передусім до розробки комплексної джерельної бази з історії запорозького козацтва, за- лучення у дослідницький ареал не тільки писемних, але усіх типів історичних пам’яток, в тому числі речових, усних (фольклорних), зо- бражувальних тощо. Цей своєрідний заповіт М. І. Костомарова став дослідницьким «кредо» Д. Яворницького. 20

Дмитро Яворницький та його родовід Dmytro_Yavornytskyi_ta_ioho_rodovid | Page 20