чка Єлизавета – особа високоталановита, музично обдарована, котра чудово грала на арфі. Саме гра Єлизавети на арфі « прикувала до неї і ум, і серце, і волю » Д. Яворницького. Вони покохали одне одного. Проте Я. Щоголів віддав Єлизавету, проти її волі, заради титулу та багатства, за князя Шаховського. Однак Єлизавета не вжилася з князем Шаховським і « покинула його все ж таки заради « козака Байди », як називав себе у дружньому колі Д. Яворницький. Є відомості про те, що Єлизавета Яківна поїхала за Д. Яворницьким навіть у Середню Азію. За словами Дмитра Івановича, Я. Щоголів прокляв і дочку, і тричі прокляв Д. Яворницького. Однак через короткий час між Д. Яворницьким і Є. Шаховською стався розрив, який Дмитро Іванович пояснював тим, що у Єлизавета « натура така палка, така пекельна, що лучче одрубай собі правицю і біжи од неї з одною лівою, біжи без огляду …» 24. Не зважаючи на розрив з Я. Щоголєвим, Д. Яворницький не перестав почитати його як високоталановитого поета.
Окрім наукової діяльності, Д. Яворницький брав активну участь у громадському житті харківської інтелігенції. Восени 1884 р. з його ініціативи виникла ідея видати літературний збірник українською мовою. У той час заборони українського друкованого слова це був досить сміливий крок. Редагувати цей збірник мав також Д. Яворницький. Матеріальну підтримку обіцяв харківський аристократ Б. Філонов. Однак цей проект не здійснився.
Важливою подією в житті Д. Яворницького став VI Археологічний з’ їзд, що відбувся у серпні 1884 р. в Одесі. Вперше молодий вчений постав перед високим науковим форумом, на якому зібрався весь цвіт історичної науки Російської імперії. Тут Д. Яворницький прочитав два реферати, котрі здобули високої оцінки з боку фахівців. На з’ їзді відбулося його знайомство з провідними вченими, зокрема з В. Б. Антоновичем 25. Саме починаючи з цього з’ їзду Д. Яворницький вважав себе археологом. 30 квітня 1885 р. він був обраний членом-кореспондентом Московського археологічного товариства.
Повернувшись до Харкова вчений з натхненням продовжив дослідження. Проти над ним почали збиратися « хмари ». Реакція 1880- х років позначилася на житті й Харківського університету, зазнали тиску усі демократичні елементи. Природно, що енергійне дослідження
19