Грушевськознавство: Ґенеза й історичний розвиток Hrushevskoznavstvo_Geneza_i_istorychnyi_rozvytok | Página 88

II. НА СЛУЖБІ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
87
наголосити: без «Українського Історика» і УІТ розвиток систематичного
наукового вивчення М. Грушевського, його життя, діяльности і творчости
був би немислимий.
РОЗВИТОК ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА
Моя діяльність у ділянці грушевськознавства розвивалася в трьох основ­
них аспектах: 1) дослідження життя і творчости історика; зорганізування
організаційної основи грушевськознавства і притягнення до співпраці дос­
лідників з різних генерацій українських і неукраїнських істориків і спец-
іялістів в інших ділянках українознавства (наприклад літературознавство,
соціологія, бібліографія, допоміжні історичні дисципліни тощо), 2) створен­
ня видавничої бази для видання праць М. Грушевського і про нього, а також
джерельні і бібліографічні видання. Проте основним завданням було і є дати
відповідну теоретичну і методологічну основу цій новій дисципліні і накрес­
лити її предметну (дисциплінарну) структуру. У міру наших сил і засобів ці
завдання я і мої співробітники систематично реалізували. Окрему ділянку
становила підготовка україномовних і англомовних, а деколи німецькомов-
них наукових конференцій, присвячених Грушевському і його добі в Аме­
риці, Канаді, Західній Европі, а після 1990 року в Україні.
У своїх власних дослідах я займався вивченням життя М. Грушевського,
його наукової діяльности (НТШ, УНТ і ВУАН) і аналізом головних істо­
ричних концепцій Грушевського в контексті його історичної схеми. Окрему
увагу звернено на бібліографію праць Грушевського і про нього. Так в
ювілейному випуску УІ з 1966 року видруковано мою першу бібліографію
праць про Грушевського, а пізніше й інші бібліографічні праці. Окремою
ділянкою моїх студій є суспільно-політична і державна діяльність Грушев­
ського, а тепер готую монографію про його головування в Центральній Раді
і взагалі політично-державницьку діяльність в той час. Я, в міру спромож­
ностей, старався відтворити об’єктивний образ Грушевського як історика,
науковця-енциклопедиста, суспільного діяча і політика. Не можемо забува­
ти, що до 1990 року ми не мали доступів до архівних матеріялів Грушев­
ського і про нього, якими «завідувало» КГБ і партійні чинники в Україні.
Від відновлення української незалежної держави в 1990 року це змінилося,
і сьогодні є праці, основані на новому джерельному матеріялі.
Мої наукові праці появлялися в українській, англійській і німецькій
мовах. Вони всі є вичислені в долученій бібліографії мґр. Світлани Чолган,
в якій подано мої наукові і публіцистичні видання, тому їх не вичислюю в
цьому короткому нарисі. Я звертав увагу і писав про фальсифікацію істо­
ріографічної спадщини Грушевського совєтськими і західними істориками.
Не можемо забувати, що в 1960—1980 роках американські і західньоевро-
пейські історики прийняли у своїх працях змодифіковану дореволюційну
схему історії Східньої Европи або перелицьовану совєтську історичну схему,
в якій українська середньовічня держава (Київська і Галицько-Волинська)
окреслювалися як російські середньовічні державні формації, а українська
історія, починаючи приблизно від XV століття, розглядалася як дочіпка до