І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 25
Найновіший період наукового грушевськознавства починається в 1990 / 91 роках, і він в’ яжеться з початком відродження української національної історіографії в Україні. Важливо згадати, що УІТ проголосило на Першому Конгресі Міжнародної Асоціяції Україністів( МАУ, Київ, 1990) Міжнародний рік Грушевського і ці резолюції учасники Конгресу прийняли через аклямацію. Вже наступного року відбуто у Львові з рамені НТШ у Львові, УІТ і Республіканської асоціяції україністів( Київ) першу міжнародню конференцію « Михайло Грушевський— визначний український вчений, державний діяч, громадянин ». Це було дійсне міжнародне і всеукраїнське відзначення 125-літгя з дня народження Грушевського, що в ньому взяли участь науковці з України і діяспори. Так започаткувався новий етап сучасного наукового грушевськознавства, що є природним продовженням попереднього. Важливо згадати, що ще до того часу в 1988— 89 роках Ярослав Дашкевич, Сергій Білокінь та інші виступали на конференціях і друкували статті про Грушевського, намагаючися виказати фальшиву інтерпретацію Грушевського партійною історіографією. Рівночасно нав’ язуються тісні вузли співпраці між Українським Історичним Товариством, яке оснувало свої осередки в Києві, Львові, Острозі, Дніпропетровську і Ужгороді, з українськими науковими установами, зокрема Науковим Товариством ім. Шевченка у Львові, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститутом історії України НАН України, Інститутом українознавства ім. І. Крип’ якевича НАН України у Львові і іншими установами. Також УІТ започаткувало співпрацю з Київським державним університетом ім. Т. Шевченка, Львівським університетом ім. І. Франка, університетом « Києво-Могилянської Академії », відновленою Острозькою Академією, Дніпропетровським університетом, Ужгородським університетом та іншими. Ця співпраця між установами зблизила грушевськознавців з України з грушевськознавцями з діяспори— і це дало вийнятково позитивні висліди. На увазі маємо спільне влаштування конференцій заходами наукових установ в Україні і УІТ( Київ, Львів, Острог, Ужгород і інші міста). Одночасно грушевськознавство, яке постало поза межами України, знаходить своє природне продовження на українських землях. Інакше і не могло бути. В Україні розбудовуються кадри нових грушевськознавців, які репрезентують різні генерації істориків і включають молоде покоління дослідників, а також бувших партійних істориків, які, починаючи приблизно з 1990 року, включилися в розбудову української національної історіографії. З грушевськознавців в Україні згадаємо Ярослава Дашкевича, Ігоря Гирича, Галину Бурлаку, Івана Бутича, Ярослава Ісаєвича, Миколу Жулинського, Івана Дзюбу, Павла Соханя, Григорія Логвина, Василя Ульяновського, Віктора Зарубу, Леоніда Зашкільника, Р. Я. Пирога, С. М. Кіржаєва, Ярослава Грицака, Юрія Шаповала, В. Пристайка, О. Л. Копиленка, С. Білоконя, В. Смолія, Я. Дзиру, М. Брайчевського, О. Музичук, Г. Сварник, В. Сергійчука, О. Купчинського, Є. Пшеничного, Л. Решодька, Я. Малика, І. Вербу, С. Панькову, А. Шацьку і інших. За нашими приблизними підрахунками, біля 30 науковців займається глибинним вивченням життя і творчости Грушевського в Україні. В новому періоді