І. ВСТУП ДО НАУКИ ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 19
Перші спроби вивчення життя і творчости М. Грушевського нотуємо ще за його життя. Цей період приблизно охоплює кінець XIX ст. і триває аж до смерти історика в 1934 році. Праці і спогади про Грушевського друкувалися доривочно в наукових виданнях( напр., « Записки НТШ », видання ВУАН), популярних журналах і газетах. Вони відносилися до різних періодів життя історика. Тут треба відмітити праці Івана Франка, Дмитра Багалія, Дмитра Дорошенка, Л. Добровольського, Івана Крип’ якевича, М. Кордуби, Володимира Дорошенка, М. Андрусяка та інших дослідників. їхні праці подані у моєму виданні « Михайло Грушевський, 1866— 1934. Бібліографічні джерела »( Нью-Йорк, 1984) 7. У тому періоді в радянській Україні започатковано партійну інтерпретацію життя і творчости історика, починаючи приблизно від 1924 року. Статті А. Річицького, П. Любченка, М. Яворського і інших друкувалися у періодичних виданнях « Червоний шлях », « Життя і революція », « Більшовик України » і інших. Не можемо не згадати, що в той час Грушевський видрукував львівську і київську « Автобіографію »( 1905, 1926), різні спогади і статті, які безпосередньо в’ язалися з його науковою і суспільно-політичною діяльністю. Публіцистична творчість Грушевського є вийнятково важлива у дослідженні його життя і діяльности. Беручи до уваги його багатовимірну діяльність, включаючи редагування наукових і ненаукових журналів і часописів, Грушевський співпрацював з науковцями, політичними, суспільно-громадськими та іншими діячами, що віддзеркалено у вийнятково багатій епістолярній спадщині історика. Також кожна друкована стаття або рецензія, замітка за час його життя становить першоджерельний матеріял у вивченні феномену Грушевського в історії України. У цьому періоді також з’ явилися дві бібліографії, які є до сьогоднішнього часу найповнішими реєстрами праць Грушевського від 1888 до 1928 року включно8. У зв’ язку з політичною діяльністю Грушевського, зокрема його головства в Українській Центральній Раді, починає в тому періоді появлятися полемічна література, зокрема публіцистичні статті, в яких автори впадали в дві скрайності— одні « забронзовували » Грушевського як найвидатнішого українського державного діяча, інші уважали його « антидержавником », який спричинився до упадку Української Народньої Республіки. Ця полемічна література до сьогодні не є задовільно вивчена.
7 Lubomyr R. Wynar. Mykhailo Hrushevs ' kyi 1866— 1934, Bibliographic Sources. New York— Munich— Toronto, 1985, p. 173— 197.
Q Іван Ем. Левицький, Реєстр наукових і літературних праць проф. Михайла Грушевського. Науковий збірник, присвячений професорови Михайлови Грушевському...( 1894— 1904). Львів, 1906, с. 1— 64; Д. Балика і другі, Матеріяли до бібліографії друкованих праць академіка Грушевського за 1905— 1928 pp. Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергієвича Грушевського... Київ, 1929, т. III, 104 с.
Ці дві основні бібліографії Українське Історичне Товариство перевидало в 1985 році.