III. ОСНОВНИК ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 125
М. Грушевського. Він логічно вважає, що доля соборної України вирішувалася на схід від Збруча7.
Іншою наріжною проблемою громадсько-політичного життя був конфлікт в середині НТШ 1913 р., який довів до резиґнації М. Грушевського з головства в НТШ. Л. Винар присвятив цьому питанню кілька публікацій, найбільшою з яких є « М. Грушевський і Загальні збори НТШ в 1913 р.»( УІ, 1984, ч. 1— 2( 81-84).
Теоретичній проблемі, концепції М. Грушевського про вісімсотрічну традицію розвитку української науки, Л. Винар присвятив дві публікації. В них він розкрив філософське бачення великим істориком українського духовного життя, що концентрувалося в Києві у трьох головних добах національної історії: княжій, козацькій і модерній; про наукові осередки при академії князя Ярослава Мудрого, митрополита Петра Могили й гетьмана І. Мазепи та НТШ— УНТ в кінці XIX— початку XX ст. 8
Грушевський був головним будівничим Української Академії наук, яка була створена в 1918 р., за П. Скоропадського, без його безпосередньої участи.
До початку 90-х рр. проф. Л. Винар не мав доступу до архівних джерел, що зберігалися в Україні, та він максимально використовував доступні документи західних архівів, фактаж численних джерельних публікацій історичної літератури в діяспорі. Зокрема мемуари, щоденники й спогади людей, які знали М. Грушевського, хронікальні й статистичні матеріяли з видань НТШ, УНТ, ВУАН тощо. Цінним внеском у грушевськознавство стало опублікування з розлогим коментарем автобіографій М. Грушевського 1906, 1918, 1928 рр., документів з віденського архіву про призначення М. Грушевського професором львівського університету9.
Проф. Винар один з перших оцінив значення листування М. Грушевського як першорядного джерела для дослідження творчості й ідеології великого вченого й громадського діяча для вірного зрозуміння його взаємин з іншими чільними особами українського руху. Він не лише сам публікував з коментарями тексти листів, які збереглися в архівах США й Канади та Західної Європи, але спонукав, організував інших дослідників на систематичне опрацювання епістолярної спадщини. Сьогодні, коли відкрилися можливості видати всю багатющу епістолярну спадщину М. Грушевського, Л. Винар організував при УІТ серійне видання « Епістолярні джерела грушевськознавства », першим томом якого став повний корпус листів М. Гру-
7 Винар. Л. Замітки до статті Ю. Ґерича « До біографії М. Грушевського ». Український Історик, 1972, ч. 1— 2( 33— 34), с. 85— 90; його ж « Чому М. Грушевський повернувся на Україну у 1914 році », там само, 1967, ч. 3— 4( 15— 16), с. 103— 108. о
Винар Л. Замітки до статті Грушевського « Три академії ». Український Історик, 1983, ч. 2— 4( 78— 80), с. 132— 135; його ж « М. Грушевський і його концепція трьох київських академій ». Київська академічна традиція: науковий збірник УВАН у США. Нью-Йорк, 1992, с. 279-318.
9 Винар Л. Автобіографія М. Грушевського з 1906— 1920 рр. як джерело до вивчення його життя і творчості. Нью-Йорк, 1974; його ж Автобіографія М. Грушевського з 1926 р. Нью-Йорк, 1981; його ж « Австрійські урядові документи про призначення М. Грушевського професором львівського університету ». Український Історик, 1986, ч. 3-4( 91-92), с. 76-89.