III. ОСНОВНИК ГРУШЕВСЬКОЗНАВСТВА 117
кової школи, головно і насамперед— М. Грушевського, в її розвитку, динаміці, зв’ язаної з розширенням масштабів і напрямків наукової активности його лідера— основоположника або засновника, генератора наукових історіографічних ідей.
Л. Винар відзначав, що « після 1905 р. стало помітним посилення впливів історичної школи Грушевського » на Велику Україну20.
Л. Винар наочно продемонстрував, як в « невідрадних і жорстоких умовах московсько-більшовицької влади в Україні » 21 Грушевський, « як і у Львові... виявився неперевершеним організатором українського наукового життя » 22, згуртовуючи навколо себе кадри істориків, серед яких М. Ткаченко, О. Гермайзе, В. Щербина, О. Грушевський, П. Клименко, В. Данилевич та ін. 23 При цьому Л. Винар висловив надзвичайно важливе для розуміння розвитку наукової школи положення, що саме ці історики « творили основну організаційну базу... київської історичної школи( Грушевського.— М. К.) 1920-х рр., яка об’ єднувала представників різних генерацій українських вчених( підкреслено мною.— М. К.), починаючи від учнів Антоновича і кінчаючи його( стосовно Грушевського.— М. К.) учнями з львівського та київського періодів діяльності історика »( зберігається авторський правопис— М. А '.) 24.
Дуже важливою і необхідною складовою наукової історичної школи є наявність спеціяльних( спеціялізованих) наукових видань, які у Львові виходили під редакцією М. Грушевського— « Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка » і « Літературно-науковий вісник ». У Києві в 20-х рр. в структурі інституції Всеукраїнської Академії наук особливо ця робота інтенсифікувалась за ініціятивою Грушевського, під редакцією якого виходили « Науковий збірник історичної секції УАН », « За сто літ », « Студії з історії України », « Записки історично-філологічного відділу УАН. Праці історичної секції », « Український археографічний збірник », « Український архів », регіональні збірники, присвячені Києву, Чернігову( інші з цієї серії запляновані так і не побачили світу) та ін. Ці численні наукові видання— необхідний і істотний компонент у структурі дефініції наукової школи і є певним еталоном не лише для визначення і діяльности історичної школи М. Грушевського, але й взагалі для наукових шкіл.
Як бачимо, проф. Л. Винар зробив суттєвий внесок у розробку історії поняття « наукова школа », розглядаючи на прикладі наукової школи М. Грушевського у 2-х аспектах цей науковий феномен— педагогічному( зв’ язок учитель— учень хоча б на першому етапі функціонування школи)
20 Винар Л. Історична школа Михайла Грушевського та її значення, у кн. Винар Л.
Михайло Грушевський: історик і будівничий нації( статті і матеріали). Нью-Йорк— К.— Торонто, 1995, с. 67. 11 Там само, с. 70.
22 Там само, с. 70— 71 23 Там само, 71— 72. 24 Там само, с. 72.