Голодомор – геноцид українського народу 1932-1933 рр. Holodomor_-_henotsyd_ukrainskoho_narodu_1932-1933 | Page 17

неможливих умов, після чого між Україною
і Росією було оголошено стан війни.
Для вилучення продовольства створю
валися спеціальні загони з активістів – т. зв.
«буксирні бригади», які ходили по сільсь
ких обійстях і здійснювали обшуки. Ось
як описує «діяльність» такої бригади в
селі Краснопілля тодішньої Одеської
(сьогодні Кіровоградської) області сільсь
кий кореспондент газети «Радянське
село» у доповідній записці в грудні 1932 ро
ку: «Ця бригада ходить попід хатами і
бере, що в кого хоче, і де діває – невідомо. Є
випадки, що забирають хліб, скільки є, а як
не даєш з хати, то арештують і забира%
ють все майно. Як не даєш, то ще й
поб’ють, або не пускаєш до хати, то вони
двері б’ють. Дехто й купив хліба, то брига%
да каже «вкрав з колгоспу», а то беруть з
погребів капусту, огірки і все».
У результаті цих дій більшість меш
канців України виявилися приреченими
на голодну смерть. Смертність від голо2
ду, що забирала щодня десятки тисяч
життів, тривала фактично до нового
урожаю.
«Останнім часом збільшилося число
смертей […]. У деяких найбільш уражених
голодом селах щоденно до 10 випадків смер%
ті. У цих селах велика кількість хат
забитих, а в більшості хат селяни лежать
пластом і ні до якої праці за своїм фізичним
станом не придатні...».
З листа першого секретаря
Вінницького обкому КПУ(б)
В. Чернявського С. Косіору,
весна 1933 року
«Різко збільшилася кількість виявле%
них та підібраних на вулицях м. Харко%
ва померлих на ґрунті голоду селян.
Якщо за лютий було підібрано таких —
431, за березень — 689, за квітень — 477,
то травень дає: за першу декаду — 182;
за другу — 300; за третю — 510 осіб.
Разом: 992. І перші 3 дні червня дають
196».
Із донесення начальника
Харківського обласного відділу
ГПУ УСРР
З. Канцельсона, 5 червня 1933 року
Померлі від голоду на вулицях Харкова, 1933 р. (фото А.Вінербергера)
15