Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 63
Розділ 1. Історик як націєтворець
спиралася на принцип «національної справедливости», до якого часто
апелювали польські керманичі, просуваючи свою програму в Габсбурзь-
кій монархії. Він стверджував, що українці становлять більшість на
селення східної Галичини; так само як поляки, які отримали власний
університет у Кракові (головному місті західної Галичини), вони мають
право заснувати університет у східній частині краю. Заперечуючи поль
ські резони, нібито для майбутнього університету не набереться достат
ньо студентів, Грушевський наводив статистику, за якою у Львівському
університеті в зимовому семестрі 1905 року нараховувалося майже 800
українців. Він порівнював цю цифру з загальною кількістю студентів у
Чернівецькому університеті, де було тільки 400 слухачів, і завважував,
що ніхто не виступає проти права на існування цього університету. Гру
шевський відкинув також польські заяви, буцімто новому університету
забракне українських професорів: мовляв, серед українців дуже мало
Інтересу до науки, якщо він узагалі є. Він просто висміяв ці доводи,
відзначивши, що точно так само можна говорити про брак інтересу до
науки серед поляків у Російській імперії, де кількість польських про
фесорів у Варшавському університеті постійно скорочується через по
літику уряду. Грушевський заявив, що українці за три роки зможуть
забезпечити університет професурою, як на це спромоглися поляки у
Львівському університеті на початку 1870-х років. Він уважав, що в цьо
му має відіграти свою роль Наукове товариство імені Шевченка118.
«Визволення Росіїі
Лідери київської Старої Громади відрядили Грушевського до Львова
з усеукраїнським «мандатом», про який він протягом двадцяти років у
Галичині ніколи не забував. Суть цього «мандату» полягала в тому, щоб
сприяти перетворенню Галичини на «український П’ємонт», де укра
їнська національна культура, наука й ідеологія розвиватимуться віль
но, без обмежень, накинутих українському рухові російською владою.
Ця ідея була віддзеркаленням концепції «польського П’ємонту», яку
висунули польські провідники в Галичині, котрі вважали австрійське
правління прийнятнішим для національного розвитку, аніж німецьке чи
російське. Вони вбачали у Галичині майданчик, де їхня спільнота може
розвинути політичні, культурні і соціяльні практики , заборонені на ре
шті польських земель119.
61