Розділ 1. Історик як націетворець
мічну інституцію. Після приїзду до Львова він узяв на себе відповідальність за наукову діяльність товариства і 1897 року був формально обраний його головою. Спосіб, у який він організував його роботу, свідчить, що Грушевський уважав товариство частиною ширшої націєтворчої ініціятиви. Головний наголос падав на гуманітарні науки: історію, мову й літературу- ті ділянки науки, які безпосередньо стосуються конструювання і збереження національної ідентичности. Грушевський прагнув трансформувати товариство з українського літературного й культурного клубу, яким воно було в перші роки існування, в наукову інституцію, чию роботу, публікації і погляди поважали б не тільки українці, а й науковці поза українською спільнотою в Австро-Угорщині і в Російській імперії. Першою перешкодою на шляху до цієї мети було чинне керівництво товариства, на чолі якого стояв заступник Грушевського Олександр Барвінський. Як і багато його прихильників у НТШ, Барвінський належав до політичних і культурних діячів, котрі прагнули використовувати товариство як інструмент у партійній політиці. Стара гвардія не хотіла приймати до товариства і просувати науковців, які не поділяли її політичних поглядів. Грушевський зміг подолати цей опір завдяки своєму величезному науковому авторитету і майстерному маневруванню між різними фракціями української спільноти. Обрання Грушевського на голову товариства призвело до зміни статуту і забезпечило домінування науковців над громадськими активістами в керівних органах112.
Перетворення Наукового товариства імені Шевченка на шановану в науковому світі інституцію потребувало років наполегливої праці. Коли Грушевський приїхав до Галичини, київські наставники запевняли його, що літератори й науковці зі Східної України, яким заборонено друкуватися в Російській імперії, гуртом віддаватимуть свої статті в « Записки » товариства. Прогноз виявився хибним, і згодом Грушевському довелося покладатися майже винятково на власні статті й тексти своїх студентів у Львівському університеті113. Врешті-решт його зусилля реформувати товариство оплатилися. На 1914 рік, коли він перестав бути його головою, вийшло понад 90 томів « Записок », понад 60 чисел літературного і соціяльно-політичного журналу « Літературно-науковий вістник » та 11 чисел джерелознавчої серії « Жерела до історії України-Руси ». Але ще важливіше те, що завдяки багаторічній роботі в НТШ Грушевський виховав нове покоління науковців, які спеціялізувалися в різноманітних
59