Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 544

Примітки
143 Див. уривки з їхніх творів: Політологія (кінець XIX - перша половина XX ст.):
Хрестоматія / Ред. О. І. Семків та ін. - Львів, 1996. - С. 33-34, 48, 133.
144 Див. підрозділ «Козацька мітологія» у третьому розділі цієї книжки.
145 Див.: Грушевський, Михайло. Хмельницький і Хмельниччина. Історичний ескіз / /
ЗНТШ. - 1898. - Т. 23/24. - С. 5, 18, 28.
146 Антонович, як після нього і Грушевський, дуже критично ставився до козацької
старшини, яку вважав продуктом польської культури. Див.: Антонович, Володимир.
Коротка історія козаччини. - Коломия, 1912. - С. 103, 113.
147 Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова думка,
1995. - Т. 7. - С. viii.
148 Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова думка,
1995. - Т. 8 (ч. 3). - С. 127-128.
149 Там само. - С. 128.
150 Про роль Паїсія в політичних планах і дипломатії Хмельницького див.: Plokhy,
Serhii. The Co ssacks and Religion in Early Modern Ukraine. - Oxford, 2001. - P. 308-309
(укр. пер.: Плохій, Сергій. Наливайкова віра. Козацтво та релігія в ранньомодерній
Україні. - 2-ге вид. - К.: Критика, 2006).
151 Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова думка,
1995. - Т. 8 (ч. 3). - С. 127. Звісно, Грушевський розумів, що його інтерпретація
ролі київської інтелігенції в рішучій переміні політичної програми Хмельницького
неоднозначна. Він визнавав, що про перебування й зустрічі Хмельницького в Києві,
бракує джерел: «На превеликий жаль, сей незмірно інтересний з погляду розвитку
політичної мисли в тодішній Україні, і для зрозуміння дальших подій так важний
момент - контакт Хмельницького і його старшини з українською інтелігенцією
тодішнього Київа зістав ся вповні закритим для нас» (Грушевський, Михайло.
Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова думка, 1995. - Т. 8 (ч. 3). -
С. 133). Попри брак джерел, історик був твердо переконаний у своїй гіпотезі, яка
пов’язувала тогочасну українську інтелігенцію з новими планами Хмельницького
боротися за визволення Русі з-під польської влади. «Для мене принаймні, - писав
він у VIII томі «Історії», - нема сумніву, що тою лябораторією, де творили ся
державні ідеї й програми, котрих відгомони потім долітають до нас з козацьких
кругів, були в сю пору перед усім київські інтелігентські круги, світські й духовні,
й їм посередньо й безпосередньо завдячив Хмельницький ту переміну в своїх на­
строях і плянах, що так здивувала сучасників» (Там само. - С. 128).
152 Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова думка,
1997. - Т. 9. - Кн. 2. - С. 1492.
153 «Представники сього нового курсу, - писав Грушевський про людей кола Петра
Могили, - були далекі і чужі також і соціяльним змаганням народнім, і національним
почуванням. Оцінюючи все з становища виключно церковного, конфесійного, вони
542