Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 539

Примітки до розділу п'ятого
86 Там само. - С. 210. Звісно, Грушевський не зовсім відмовлявся від старих закидів
гетьманові. У статті 1907 року він знову висловив позитивістське переконання, що
роль історичного діяча/героя в історії обмежена. Він писав, що Хмельницький, як
і інші історичні особи, має значення не сам по собі, а завдяки важливості подій,
у яких він брав участь. Грушевський стверджував також, що не гетьман керував
подіями, а події «великої народної боротьби» вели його. Історик, як і раніше, за­
кидав Хмельницькому, що той боронив станові інтереси козаків замість захищати
інтереси народних мас та забагато поступився Москві 1654 року. Ці стандартні за­
киди гетьманові Грушевський висловлював і в раніших працях, але тепер він розгля­
дав їх у ширшому контексті та виразніше, ніж досі, наголошував позитивні моменти
в діяльності Хмельницького.
87 Див.: Антонович, Владимир. Характеристика деятельности Богдана Хмельницко-
го / / Антонович, Володимир. Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні
твори. - К.: Либідь, 1995. - С. 190-193. У IX томі «Історії» Грушевський інтер­
претував статтю Антоновича як оборону Хмельницького від нападок Куліша. Але
сама стаття виказує, що автору йшлося радше про нападки з боку українських
радикалів. Цитати Грушевського зі статті Антоновича - цікавий приклад того, як він
намагається дотягнути етнолексикон свого професора до стандартів 1920-х років.
Перекладаючи текст українською з російської, він замінив Антоновичеву харак­
теристику Хмельницького як «південноруського патріота» на просто «патріота».
Див.: Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - К.: Наукова
думка, 1997. - Т. 9. - Кн. 2. - С. 1485.
88 Див.: Грушевський, Михайло. «Мазепинство» і «Богданівство» / / ЛНВ. - 1912. -
Т. XV. - Кн. 1/3. - С. 98.
89 Грушевський, Михайло. Про батька козацького Богдана Хмельницького. - К.,
1909. - С. 92-93.
90 Див.: Грушевський, Михайло. Ілюстрована історія України, з додатком нового
періоду історії України за роки від 1914 до 1919. - Вініпеґ, б. p. - С. 296-320.
91 Намагаючись довести, що Антонович помилявся, Кордуба покликався на авто­
ритет не лише свого професора Михайла Грушевського, а й Людвіка Кубалі, якого
важко звинуватити в націоналістичних крайнощах. Див.: Антонович, Володимир.
Коротка історія козаччини. - Коломия, 1912. - С. 111-115, 118, 122-124, 133, 135—
137.
92 Див.: Lipinski, Wadaw. Stanislaw Michal Krzyczewski. Z dziej6w walki szlachty ukra-
inskiej w szeregach powstanczych pod wodz^ Bohdana Chimelnickiego (r. 1648-1649) / /
Z dziej6w Ukrainy / Red. Waclaw Lipinski. - Kij6w, Krak6w, 1912. - S. 148-151, 617.
Пор.: Kubala, Ludwik. Wojna Moskiewska. Szkice historyczne. - Warzawa, 1910. -
S. 7-18.
93 Про високі оцінки Хмельницького тогочасними учнями й послідовниками
Грушевського див.: Sysyn, Frank Е. Grappling with the Hero: Hru shevs’kyi Confronts
Khmel’nyts’kyi / / HUS. - 1998. - № 22. - P. 596-597.
537