Примітки до розділу четвертого
83 Див.: Пиріг, Руслан. Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття( 1924— 1934).- К., 1993.- С. 51.
84 Див. звідомлення київського управління ДПУ харківському керівництву від 15 березня 1924 року: Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934.- К., 1996.- С. 131.
85Див. відповідь харківського керівництва ДПУ на звідомлення київського управління від 26 березня 1924 року: Там само.- С. 134-135.
86 Грушевський, імовірно, пішов із зустрічі, не відповівши на питання Кагановича, чи вважає він совєтську владу найкращою для України. Чутку про це зафіксував Єфремов, див.: Єфремов, Сергій. Щоденники, 1923-1929.- К.: Рада, 1997.- С. 249.
87 Див.: Михайло Грушевський: між історією і політикою( 1920-1930-ті pp.): Збірник документів і матеріалів / Упор. Руслан Пиріг та ін.- К., 1997.- С. 64. Пор.: Пиріг, Руслан. Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття( 1924-1934).- К., 1993.- С. 47.
88 Див.: Михайло Грушевський: між історією і політикою( 1920— 1930-ті pp.): Збірник документів і матеріалів / Упор. Руслан Пиріг та ін.- К., 1997.- С. 65. Пор.: Пиріг, Руслан. Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття( 1924-1934).- К., 1993.- С. 48-50.
89 Вимоги дати такі запевнення тривали майже цілий 1926 рік( див., наприклад, промову на ювілеї Грушевського у жовтні 1926 року секретаря київського губкому КП( б) У Панаса Любченка: Великий українець: матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / Упор. А. П. Демиденко.- К.: Веселка, 1992.- С. 420-425). У якийсь момент Грушевський пообіцяв голові українського Совнаркому Власові Чубарю виступити з відкритим листом про лояльність режимові, але, очевидно, так і не підписав підготований текст. Про спроби совєтського функціонера Івана Лакизи переконати Грушевського підписати лист див.: Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934.- К., 1996.- С. 56-57. Текст заяви Грушевського, який так і не задовольнив владу, не виявлено. Див.: Пиріг, Руслан. Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття( 1924-1934).- К., 1993.- С. 50.
90Див. уривок з резолюції Політбюра від 14 квітня 1926 року: Михайло Грушевський: між історією і політикою( 1920— 1930-ті pp.): Збірник документів і матеріалів / Упор. Руслан Пиріг та ін.- К., 1997.- С. 65-66; Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934.- К., 1996.- С. 140-141.
91 Див.: Пиріг, Руслан. Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття( 1924- 1934).- К., 1993.- С. 50— 51. У промові Грушевський сказав: « За часів Центральної Ради, Гетьманщини, Директорії робились коло сього заходи- але вони переривались все новими вибухами горожанської війни, і тільки Радянська влада, закріпившися, дістала змогу поставити справу на твердий ґрунт »( Грушевський, Михайло. Пер
511