Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 510

Примітки
58 Див.: Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського( 1894-1932 pp.) / Упор. Галина Сварник.- Львів, Нью-Йорк, 1998.- С. 125.
59 Там само.- С. 133. Тема возз’ єднання українських земель звучить і в листі Грушевського до Починка, де він писав: «... не вважаючи на всі дефекти, чую себе тут, в Українській Республіці, котру ми зачали будувати в 1917 p., і сподіваюсь, що дефекти вирівняються з часом, і вона об’ єднає й ті укр [ аїнські ] землі, котрі нині зістаються поза її межами »( Листи М. Грушевського до Т. Починка / Ред. М. Антонович / / Великий українець: матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / Упор. А. П. Демиденко.- К.: Веселка, 1992.- С. 296).
60 Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського( 1894-1932 pp.) / Упор. Галина Сварник.- Львів, Нью-Йорк, 1998.- С. 132.
61 Окремі питання контролю комуністів над російською / всесоюзною академією наук висвітлено в недавньому дослідженні Вєри Тольц: Tolz, Vera. Russian Academicians and the Revolution: Combining Professionalism and Politics.- New York, 1997.
62 Про заснування Грушевським Українського соціологічного інституту і плани перенести його діяльність в Україну див.: Масненко, Віталій. Історичні концепції М. С. Грушевського та В. К. Липинського. Методологічні і суспільно-політичні виміри української історичної думки 1920-х років. Київ-Черкаси, 2000.- С. 29-37, 39-41.
63 Див. секретний звіт керівника київського губернського відділу ДПУ харківському начальству від 15 березня 1924 року: Пристайко Володимир, Шаповал Юрій. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934.- К., 1996.- С. 130-132. Звіт ДПУ від 20 березня 1924 року натякає, що Грушевський готовий був до такого прийому в Академії: « Спустя два часа после приезда в Киев из-за кордона явился в ВУАН на заседание, где, по вьіражению с / с,“ бросил визов тому боЮуКоторьт неминуемо разразится” »( Там само.- С. 133).
64 У щоденниках Єфремов занотував, що Грушевський у ВУАН переймається головно власними проектами та просуванням родичів( див.: Єфремов, Сергій. Щоденники, 1923-1929.- К.: Рада, 1997.- С. 85— 86, 90). Грушевський, своєю чергою, вважав, що Єфремов належить до « категорії людей, які у всяких обставинах уважають себе покривдженими і недоціненими »( Листи Михайла Грушевського до Кирила Студинського( 1894-1932 pp.) / Упор. Галина Сварник.- Львів, Нью-Йорк, 1998.- С. 140).
65 Про ставлення Грушевського до Академії наук у 1918-1919 роках див.: Prymak, Thomas М. Mykhailo Hrushevsky: The Politics of National Culture.- Toronto, Buffalo and London, 1987.- P. 182-183, 186; Полонська-Василенко, Наталія. Українська Академія Наук. Нарис історії: у 2 т.- Мюнхен, 1955.- Т. 1.- С. 17-18.
66 1922 року, влаштовуючи допомогу українським науковцям через Українське наукове товариство( на той час формально структурний елемент ВУАН), Грушевський фактично конкурував з керівництвом академії, яке також намагалося зорганізувати
508