Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 481

Примітки до розділу другого
думка, 1991. - Т. 1. - С. 199, 551-556. Цей текст Грушевського було опубліковано
в тій самій збірці, що й відомішу статтю про традиційну схему «русскої» історії.
Петро Климович, який у березні 1905 року в Одеському історико-філологічному
товаристві робив доповідь про першу «історіографічну» статтю Грушевського і
планував також говорити про «етнографічну» статтю, повідомляв Грушевському,
що його опонент на виступі Боріс Ляпунов «будет доказьівать, что Северяне -
Древнеруссьі (т. е. те же великоруссьі)» (ЦДІАК. - Ф. 1235. - On. 1. - Спр. 874. -
Арк. 8). Схоже, Ляпунов, який був студентом Яґіча в Петербурзькому університеті,
повністю підтримував погляди свого колишнього професора у сіверянському
питанні.
180 Див.: Шахматов, Алексей. Южньїе поселення вятичей / / Bulletin de l’Acad^mie
imp£riale des sciences de St. P^tersbourg, 6th series. - 1907. - T. I. - № 16. - C. 715—
729.
181 Шахматов, Алексей. Введение в курс истории русского язьїка. - Пг., 1916. - Ч. 1:
Исторический процесс образования русских племен и наречий. - С. 100.
182 Див.: Грушевський, Михайло. Чернігів і Сіверщина в українській історії. Кілька
спостережень, здогадів і побажань / / Чернігів і Північне Лівобережжя. - К.: ВУАН,
1928. - С. 111-115.
183 Там само. - С. 115.
184 Див.: Нидерле, Любор. Славянские древности / Пер. Т. Ковалевой и М. Хазановой;
ред. А. Л. Монгайт; вст. ст. П. Н. Третьякова. - Москва: Изд-во иностранной ли-
тературьі, 1956. - С. 165.
185 Серед інших моментів Пархоменкова теорія мала розв’язати питання, чому за
полянами, панівним племенем у Київській Русі, Початковий звід числив таку ма­
леньку територію (Київ і околиці), натомість контрольовані полянами племена -
деревляни, дреговичі та інші - населяли набагато більші території. Цю аномалію
мало пояснити те, що поляни пізно прийшли у Подніпров’я. Проблема залишила­
ся невирішеною, бо з археологічного погляду територія, приписувана полянам у
літописі, відзначається лише особливим типом поховань, які відносять до так званої
«дружинної культури». Вона вказує на незвично високий рівень мілітаризації, але
не має прикмет, які відрізняли б місцеве населення від сусідів в етнокультурному
плані. Див.: Толочко, Олексій, Толочко, Петро. Київська Русь. - К.: Альтернативи,
1998. - С. 32-33.
186 Див.: Пархоменко, Володимир. Нові історичні проблеми Київської Руси / / Ук­
раїна. - 1928. - № 6. - С. 3-5. Про Пархоменка див.: Портнов, Андрій. До пи­
тання про місце В. О. Пархоменка в українському та світовому історіографічному
процесі / / Осягнення історії: 36. наук, праць на пошану проф. Миколи Павловича
Ковальського з нагоди 70-річчя / Ред. Любомир Вина р, Ігор Пасічник. - Острог-
Нью-Йорк, 1999. - С. 437-442.
187 Текст повідомлення Карпіні див.: Карпини, Джиованни дель Плано. История
монгалов / Пер. А. И. Малеина. - Москва: Географгиз, 1957. - 270 с.
479