Примітки
Михайло. « Мазепинство » і « Богданівство » / / ЛНВ.- 1912.- Т. XV.- Кн. 1 / 3.- С. 94-102). В « Ілюстрованій історії України »( К., 1912.- С. 367-383) Грушевський не ідеалізує Мазепу й мотиви його переходу на бік Карла XII, але пише про гетьмана з повагою, наголошує його підтримку української культури, а повстання проти царя пояснює втручанням росіян в українські справи та вимогами козацької старшини.
183 Див. текст цього поліцейського звіту у кн.: Винар, Любомир. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: Статті і матеріали.- Київ-Нью-Йорк-Торонто, 1995.- С. 191-193. Про російську політику в окупованій Галичині див.: Бахтурина, Александра. Политика Российской империи в восточной Галиции в годьі первой мировой войньї.- Москва, 2000. Про ставлення до українського питання Особливого відділу імперського Міністерства внутрішніх справ у 1916-1917 роках див.: Miller, Aleksei. A Testament of the All-Russian Idea: Foreign Ministry Memoranda to the Imperial, Provisional and Bolshevik Governments / / Extending the Borders of Russian History: Essays in Honor of Alfred J. Rieber / Ed. by Marsha Siefert.- Budapest and New York, 2003.- P. 233-243.
184 Стаття Кулаковського фактично повторювала обвинувачення проти Грушевського, що їх уже висловив російський цензор Щеґолєв у книжці « Украинское движение как современньїй етап южно-русского сепаратизма ». Статтю Грушевському в Казань, де він тоді жив, надіслали Сергій Єфремов з його товаришами. Спершу Грушевський вагався, чи реагувати, написав Єфремову, що зазвичай не відповідає таким « голосам из оврага », але врешті-решт вирішив відповісти( див. листи Грушевського від 6 жовтня( 23 вересня) та 25( 12) жовтня 1915 року у кн.: Листування Михайла Грушевського / Упор. Галина Бурлака, ред. Любомир Винар.- Київ-Нью-Йорк- Париж-Львів-Торонто, 1997.- С. 172-174, тут с. 174). Як згадано раніше, будучи студентом Київського університету, Грушевський не прийняв пропозицію Кулаковського спеціялізуватися під його керівництвом в античній історії.
185 Відповідь Грушевського Кулаковському під назвою « Ветхий прах » надрукували « Украинская жизнь » і « Речь ». Польська газета « Kurjer Lwowski » витлумачила її як антиавстрійську й даЛа адміністрації Львівського університету привід розглянути не лише обставини від’ їзду Грушевського, а і його гадану антиавстрійську діяльність. Учена рада університету призначила спеціяльну комісію в цій справі. Прочитавши статтю Грушевського, комісія дійшла висновку, що підстав обвинувачувати його в антиавстрійській діяльності немає. Від Грушевського зажадали пояснити причини, чому він залишив університет,- це було легше сказати, ніж зробити, з огляду на війну. Листування між Ученою радою Львівського університету й австрійською владою див.: Антонович, Марко. Справа Грушевського / / Український історик.- 1984.- № 1 / 4.- С. 262-77; 1985.- № 1 / 4.- С. 200-211.
186 Див. лист Шахматова до Грушевського в Симбірськ від 11 березня 1915 року: ЦДІАК.- Ф. 1235.- On. 1.- № 228.- Арк. 34-34зв.
187 Див. лист Грушевського від 26 липня [ 1915 рокуі: ЦДІАК.- Ф. 1235.- On. 1.- № 275.- Арк. 118— 119зв.
454