Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 455

Примітки до розділу першого
головного промотора українського національного руху в Галичині, що загрожував
польському пануванню в краю. А що адміністрація в Галичині була в польських
руках, то перший-ліпший староста або командант місцевої жандармської станиці
міг, прикриваючися воєнним станом, знищити “батька гайдамаків” під будь яким
претекстом, як москвофіла і ворога Австрії» (Дорошенко, Володимир. Перший пре­
зидент відновленої української держави / / Овид. - 1957. - № 2. - С. 28).
178 Ці обвинувачення принаймні почасти спиралися на донос Степана Томашівського,
колишнього студента Грушевського та його противника в НТШ перед війною, див.:
Винар, Любомир. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: Статті і мате­
ріали. - Київ-Нью-Йорк-Торонто, 1995. - С. 191. Про стосунки Грушевського й
Томашівського див.: Бортняк, Надія. Степан Томашівський: до відносин із Михайлом
Грушевським / / Український історик. - 1996. - № 1/4. - С. 291-296.
Судову справу австрійський військовий суд пізніше припинив, але влада прохолод­
но ставилася до Грушевського і пізніше добачала його впливи в антиавстрійській
кампанії в українській пресі у Сполучених Штатах. Див. документи віденського
Міністерства внутрішніх справ за перші місяці 1917 року у статті: Антонович,
Марко. Справа Грушевського// Український історик. - 1984. - № 1/4. - С. 262-77;
1985. - № 1/4. - С. 200-11. Документи з цієї статті частково передруковано у кн.:
Великий українець: матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / Упор.
А. П. Демиденко. - К.: Веселка, 1992. - С. 367-379, тут 376-378.
179 Уривки з поліцейського листування у справі арешту й заслання Грушевського
див.: Справа про висилку проф. М. Грушевського / / Великий українець: матеріали
з життя та діяльності М. С. Грушевського / Упор. А. П. Демиденко. - К.: Веселка,
1992. - С. 365-366.
180 Prymak, Thomas М. Mykhailo Hrushevsky: The Politics of National Culture. -
Toronto-Buffalo-London, 1987. - P. 117-120. Див. листи Шахматова і Платонова до
президента Російської імператорської академії наук великого князя Константіна
Романова (від 26 грудня 1914 року) у публікації: Варльїго, А. А. «Я никогда не
вьіступал против России». М. С. Грушевский и русские ученьїе, 1914-1916 гг. / /
Исторический архив. - 1997. - № 4. - С. 175-199. Див. також: Robinson, Mikhail А.
М. S. HruSevs’kyj, la «Questione ucraina» e l^lite accademica russa// Slavica. - 2001. -
№ 4: Pagine di ucrainistica europea / Ed. by Giovanna Brogi Bercoff and Giovanna
Siedina. - P. 157-176; Ссьілка M. C. Грушевского/ Ред. Павел Елецкий// Минувшее.
Исторический альманах. - Санкт-Петербург, 1998. - № 23. - С. 207-262.
181 Див.: Щбголев, Сергей. Украинское движение как современньїй етап южно-рус-
ского сепаратизма. - К., 1912. - С. 131.
182 Перед війною Грушевський протестував проти називання членів українського
руху мазепинцями. Він писав, що царський уряд зробив із козацького гетьмана Івана
Мазепи символ сепаратизму, хоча насправді його прагнення не надто відрізнялися
від цілей Богдана Хмельницького, головного Мазепиного антипода в офіційній
російській пропаганді першого десятиліття XX століття. (Див.: Грушевський,
453