Примітки
див.: Грушевский, Михаил. Из польско-украинских отношений Галиции. Несколько иллюстраций к вопросу: автономия областная или национально-территориальная // Грушевский, Михаил. Освобождение России и украинский вопрос: Статьи и заметки.- Санкт-Петербург, 1907.- С. 212-230.
82 Джерела про стосунки Грушевського з Барвінським див.: Купчинський, Олег. До взаємин Олександра Барвінського з Михайлом Грушевським( документи і матеріали) / / Олександр Барвінський, 1847-1927. Матеріали конференції / За ред. Михайла Гнатюка та ін.- Львів, 2001.- С. 142-178.
83 Див. текст звіту фон Ґауча імператору від 22 травня 1892 року: Винар, Любомир. Австрійські урядові документи про призначення Михайла Грушевського професором Львівського університету / / Винар, Любомир. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: Статті і матеріали.- Київ-Нью-Йорк-Торонто, 1995.- С. 223- 236, особливо с. 227-230. В автобіографії Грушевський цитує нібито твердження фон Ґауча про те, що « українська історія не може уважатися конкретною наукою- ruthenische Geschichte ist keine konkrete Wissenschaft »( Грушевський, Михайло. Автобіографія 1906 року / / Великий українець: матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / Упор. А. П. Демиденко.- К.: Веселка, 1992.- С. 201).
84 Чорновол, Ігор. Польсько-українська угода 1890-1894 pp.- Львів, 2000.- С. 134— 136; Зашкільняк, Леонід. Михайло Грушевський і Галичина( до приїзду до Львова 1894 р.) / / Михайло Грушевський і українська історична наука: Матеріали наук, конференцій, присвячених Михайлові Грушевському( Львів, 24-25 жовтня 1994 p.; Харків, 25 серпня 1996 p.; Львів, 29 вересня 1996 р.) / За ред. Ярослава Грицака і Ярослава Дашкевича.- Львів, 1999.- С. 152; Батенко, Тарас. До питання про заснування кафедри історії Східної Європи у Львівському університеті / / Михайло Грушевський і Західна Україна: Доповіді і повідомлення наукової конференції( Львів, 26-28 жовтня 1994 р.) / За ред. Василя Гориня та ін.- Львів, 1995.- С. 23- 24.
85Грушевський, Михайло. Автобіографія 1906 року // Великий українець: матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / Упор. А. П. Демиденко.- К.: Веселка, 1992.- С. 200; Грушевський, Михайло. Щоденник( 1886-1894 pp.) / За ред. Леоніда Зашкільняка.- К., 1997.- С. 94( 24 лютого 1891 року). Вирішивши прийняти львівську посаду, він, очевидно, почав працювати над своєю усною українською мовою, адже лекції у Львівському університеті треба було читати українською, а в Києві її повністю вилучили з публічної сфери. Серед знайомих Грушевського ходила чутка, ніби він « на цельїе дни запирался в комнате и с настойчивостью Демосфена, чуть ли не с камешком во рту, упражнял свой язик на украинской мове ». Див.: Царинньїй, А.( Стороженко, Андрей). Украинское движение. Краткий исторический очерк преимущественно по личньїм воспоминаниям / / Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола / Сост. М. Б. Смолин.- Москва, 1998.- С. 173.
Грушевський не перший український активіст із Наддніпрянщини, якого контакти з галичанами спонукали говорити українською мовою. Яків Шульгин, один із лідерів
440