Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 438

Примітки
Антоновича, й за мене, що дав вперше цілу картину Київщини й т. и.» (Там само. -
С. 158).
55 До останніх університетських іспитів Грушевський прочитав твори Ніколая
Карамзіна, Сєрґея Соловйова, Боріса Чичеріна, Івана Забєліна, Ніколая Карєєва,
Васілія Ключевського, Дмітрія Іловайського і Сєрґея Платонова. Він був добре
обізнаний з польською історіографією: крім авторів, яких знав через їхні праці з
історії України, Грушевський читав загальні дослідження Міхала Бобжинського,
Авґуста Бєловського й Освальда Бальцера. З західних істориків він читав твори
Алєксиса де Токвіля, Томаса Карлайла, Джона Дрепера й Людвіґа Ґайсера. Згадки
про праці цих та інших авторів у щоденниках Грушевського див. у покажчику
до видання: Грушевський, Михайло. Щоденник (1886-1894 pp.) / За ред. Леоніда
Зашкільняка. - К., 1997.
56 Там само. - С. 88 (22 січня 1891 року).
57 Див. запис Грушевського про дискусію щодо ролі особистості в історії з Мартирієм
Галини: Там само. - С. 165 (ЗО квітня 1892 року).
58 Там само. - С. 214 (27 червня 1893 року).
59 Там само. - С. 50 (24 липня 1889 року).
60 Про коло читання Грушевського див.: Там само. - С. 76, 152, 175-177, 182, 184,
186, 187, 218. Про вплив європейської науки на розуміння Грушевським історії
див.: Зашкільняк, Леонід. Історіографічна творчість Михайла Грушевського на
тлі європейської історичної думки кінця XIX - початку XX століття / / Михайло
Грушевський і українська історична наука: Матеріали наукових конференцій, при­
свячених Михайлові Грушевському (Львів, 24-25 жовтня *1994 p., Харків, 25 серпня
1996 p., Львів, 29 вересня 1996 р.) / За ред. Ярослава Грицака і Ярослава Дашкеви-
ча. - Львів, 1999. - С. 31-46.
61 Омелян Пріцак спробував зреконструювати коло читання Грушевського в
студентські роки на основі відомих списків книжок до читання тогочасних російських
істориків. Він припустив, що Грушевський був добре очитаний в європейській
соціологічній літературі, зокрема знав твори Оґюста Конта й Еміля Дюркгейма,
які пізніше надихатимуть його на власні історичні дослідження і долучаться до
самоозначення як «історика-соціолога» (див.: Пріцак, Омелян. Історіософія
Михайла Грушевського / / Грушевський, Михайло. Історія України-Руси: У
10 т. - К., 1991. - Т. 1. - С. хї-1ххііі). У щоденниках Грушевського немає згадок
про знайомство в університетські роки з творами цих класиків позитивістської
соціології, але читання Бакла, Малтуса і Токвіля свідчить, що він справді знав
позитивістську літературу.
62 Про польський позитивізм див.: Walicki, Andrzej. Poland between East and West:
The Controversies over Self-Definition and Modernization in Partitioned Poland. -
Cambridge, MA, 1994. - P. 28-35. Грушевський уважав, що Антонович наслідує фран­
цузьких позитивістів 1860-1880 років. Див.: Грушевський, Михайло. З соціяльно-
національних концепцій Антоновича / / Україна. - 1928. - № 5. - С. 3-16.
436