Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 42

Частина перша. Нація т а імперія
церковнослов’янської мови він став відомим, ба й заможним. Навіть про­
служивши більшу частину своєї кар’єри на Північному Кавказі (родина
переїхала туди з Холма 1869 року), він глибоко відчував своє українське
коріння і передав дітям свою любов до України та її культури13. «Між
іншим - живе прив’язання до української стихії, котру я пам’ятаю в
собі дуже рано, я, очевидно, в цілості мушу записати до спадщини бать­
ка», - зізнавався Грушевський у своїх спогадах14. Його мати, Глафіра
Опокова (Опоцкевич), народилася в сім’ї, що якийсь час тяжіла до поль­
ської культури. Вона отримала освіту польською і російською мовами,
але знала українську і говорила нею. Навчати Михайла мати почала
вдома, взявши за підручник російську граматику15.
Попри збережені родинні зв’язки з Україною й українською культу­
рою, юний Грушевський виростав у російському мовному й культурно­
му середовищі. У 1880 році батьки відвезли Михайла до Тифліса (сім’я
жила тоді у Владикавказі) в російську класичну гімназію. Там він жадіб­
но читав російську і західну літературу, зокрема Васілія Жуковського,
Міхаіла Лєрмонтова й Івана Турґенєва - його улюблені автори на той
час, а також Байрона, Еміля Золя, Альфонса Доде й Лєопольда фон
Захер-Мазоха16. Хоча це здається парадоксальним, але роки, проведені
Грушевським у Тифліській гімназії як ніщо інше прив’язали його до да­
лекої батьківщини. Саме в ті роки його зацікавлення Україною під впли­
вом публікацій із української та російської історії і літератури набрало
чітких форм17. У гімназійній бібліотеці не було книжок із української
літератури та історії (за винятком збірок українських народних пісень,
що їх Михайло читав із великим захватом), і Грушевський використо­
вував поїздки в Україну, куди вся сім’я час від часу вибиралася на літні
вакації, аби накупити видань на українську тематику, замовляв їх і по­
штою. В автобіографії серед книжок, які найбільше вплинули на нього,
Грушевський згадує твори Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша,
Аполлона Скальковського й Алєксандра Пипіна, а також збірки укра­
їнських народних пісень, видані Михайлом Максимовичем й Амвросієм
Метлинським18.
Схоже, особливе враження на юного гімназиста справила «Киев-
ская старина». Сергій Грушевський передплачував цей журнал, який по­
чав виходити 1882 року під орудою Теофана Лебединцева, колишнього
начальника Грушевського в Холмі. Михайло відзначив у спогадах, що
батько дістав кілька чисел цього журналу 1882 року і передплатив його
на наступний рік, чим зробив йому «величезну приємність, і, може, не
40