Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 407

Розділ 6. Клас проти нації
російського національного характеру й нагадав, що російський проле­
таріат очолює світовий пролетарський рух194. Саму українізацію обґрун­
товували передусім у контексті класового дискурсу як засіб зміцнити
зв’язок україномовного селянства з російськомовним пролетаріятом на
користь совєтської влади в Україні. Цю політику майже цілком було
згорнуто під час колективізації та голоду 1932-1933 років на тій під­
ставі, що замість примирити селянство з диктатурою пролетаріяту вона
забезпечила націоналістичне підґрунтя селянському опорові колгоспам.
За таких обставин усі, хто хотів брати участь у публічних дискусіях
з питань національної культури й історії, не мали іншого вибору, крім
як прийняти панівний класовий дискурс. Саме в межах цього дискурсу
Грушевський намагався представити своє нове бачення модерної укра­
їнської історії у статтях і виступах середини 1920-х років. У внутріш­
ньому листуванні ВУАН напередодні знищення «історичних установ»
він протестував проти закриття відділу досліджень торговельного ка­
піталізму195. Вживати термін «торговельний капіталізм» стосовно XVI і
XVII століть було одиноким способом підняти статус цього періоду в
совєтському історичному дискурсі з його наголЬсом на історії робітни­
чого класу і революційної боротьби.
Немає нічого дивного і в тому, що саме на основі класового методу
історики-марксисти пробували деконструювати національну парадигму
історії України. Якщо Грушевський використовував народницький і на­
ціоналістичний підходи, щоб зруйнувати ґранд-наратив російської істо­
рії і розчистити шлях для побудови національної парадигми української
історії, то його опоненти-марксисти використовували класовий аналіз,
щоб деконструювати ґранд-наратив самого Грушевського.
Що було б з українським історичним н аративом, якби Грушевський
за прикладом декого з колеґ вирішив виправити свої «помилки»? Якщо
вважати за дороговказ пропозиції його критиків, то перероблений на-
ратив Грушевського був би очищений від історичних героїв, зокрема й
таких «напівгероїчних» постатей, як Хмельницький. У цьому наративі
не було б одного з його засадничих мітів - міту українського козацтва,
а також державницької ідеї та парадигми національного відродження.
«Інший» у наративі Грушевського прибрав би класових ознак замість
національних, і його уособлювали б українські владні класи. Цей нара-
тив зображав би історію народних мас, точніше селянства, як безупинну
класову боротьбу проти гнобителів. По суті, перероблений наратив Гру­
шевського дав би картину української історії, дивовижно схожу на ту,
405