Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 39
Г
анс Кон, один із перших дослідників національних ідеологій,
уважав, що східноєвропейський націоналізм кардинально відрі
зняється від західноєвропейського, бо зорієнтований на минуле.
«Націоналізм на Заході, - писав Кон, - виріс зі спроби зро
бити націю політичною реальністю та зі змагань поточного моменту,
без сентиментального озирання в минуле; націоналісти Центральної і
Східної Европи з мітів минулого і мрій про майбутнє створили ідеальну
батьківщину, тісно пов’язану з минулим і позбавлену безпосереднього
зв’язку із сучасністю, та сподівалися, що вона якось стане політичною
реальністю»1. До запропонованого Коном розрізнення східно- і західно
європейського націоналізмів багато дослідників цього реґіону постави
лися скептично. Знаний історик Г’ю Сетон-Вотсон рішуче заперечив тезу
про те, що націоналізм у Східній Европі нібито «якось відрізняється від
націоналізмів у Західній Европі, не має позитивних властивостей, які в
попередні століття зробили західноєвропейські націоналізми прогресив
ною силою, і є чимось засадничо реакційним і шкідливим»2.
Справді, пізніші дослідження європейських національних рухів дове
ли, що використання історичних мітів і конструювання величного мину
лого були вагомими складниками націєтворчих процесів в обох частинах
Европи3. Однак дослідників націоналізму в Европі і далі дещо спантеличує
роль, яку відіграли історики в окреслюванні націоналістичних ідеологій
і самих націй у східній частині континенту. Там, на відміну від Західної
Европи, історики не лише постачали своїм націям славні традиції, а й
перетинали межу між писанням і творенням історії, беручи безпосеред
ню участь у мобілізації своїх націй та здобутті для них державности.
Саме до таких східноєвропейських істориків, які успішно поєднували іс
37