Перетворена зусиллями Петра І, його сподвижників і наступників на модерну державу, Московська Русь стала називатися Російською імперією. Модернізація Росії відбувалася під імперським знаменом, і співіснування двох цілком розбіжних проектів під дахом однієї держави не могло не вплинути на інший тогочасний модернізаційний проект— формування модерної російської нації. 1721 рік приніс царю Петру новий титул- імператор, а країні нове означення- імперія. Петрові імперські надбання виглядають дрібними й неістотними на тлі територіяльних завоювань навіть його батька Алєксєя Міхайловіча, не кажучи про таких знаменитих попередників, як Іван III чи Іван IV Грізний. Дещо дивним у імперській ідеології Петра було також означування імперії в національних- російських- поняттях. Концепція нації, яка визначала європейську політику на початку XVIII сторіччя і до Росії потрапила як складник Петрового « комплекту » вестернізації країни, добре прислужилася Росії у змаганні із Заходом, бо допомогла означити і злеґітимізувати її як осібну націю-державу та змобілізувати її ресурси у протистоянні з європейськими державами. Втім, нова самопроголошена нація насправді й була імперією- багатоетнічним конгломератом, поєднанням численних етносів, культур і народів, зібраних разом владою московських царів, котрі стали відтепер російськими імператорами. Західну концепцію нації було накинуто імперії, незахідній з походження та характеру. Цей парадокс бентежитиме і Схід, і Захід не одне покоління1.
Поміж російських імперських еліт була одна група, краще за решту підготована впроваджувати концепцію нації у Петровому царстві: вчені київські ченці, яких Пьотр прикликав на службу, аби ті допомогли йому
29