Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 283

Розділ 4. Червона Україна
узяв участь у змові, щоб в інтересах світового імперіялізму й фашизму
відірвати Україну від Совєтського Союзу. В останній рік свого життя
він нібито втягнувся у ще одну антисовєтську змову і планував утекти
з СССР.
Якщо простежити розвиток історичних поглядів Грушевського в
уявленні його наукових критиків, картина виходить так само заплу­
тана, як і з його політичними переконаннями. Починав Грушевський
як народник і послідовник федералістської теорії Костомарова, далі
зеволюціонував у бік економічного матеріялізму і, зрештою, марксизму,
з якого узяв окремі важливі елементи, але геть не збагнув історич­
ної важливости класової боротьби. Хоча на різних етапах академічної
кар’єри Грушевський «орієнтувався» на трудові маси взагалі, селянство
або ж інтелігенцію, він висував теорію безкласової української нації,
заперечував існування української буржуазії та водночас був її голо­
вним ідеологом. В історичних працях він начебто відійшов до докумен­
талізму, психологізму й над усе націоналізму, що зробило його типовим
еклектиком. На кінець 1920-х років головною ідеологічною платформою
Грушевського став буцімто український націоналізм. На початку 1930-
х він скотився на позиції націонал-демократи (образливе і небезпечне
означення в тогочасному СССР) і, врешті-решт, фашизму. Як націонал-
демократ Грушевський відмовився від свого початкового народництва і
перейшов на бік державницької школи в українській історіографії. Як
фашист він сфальсифікував історію української селянської війни 1648-
1654 років.
Навіть смерть не могла зупинити еволюцію великої людини. Не­
кролог характеризував Грушевського як одного з найвидатніших бур­
жуазних істориків України, який 1924 року повернувся з еміграції, во­
чевидь, усвідомивши - «только Советская власть способна обеспечить
социальное и национальное освобождение украинского народ а Смерть
історика стала для більшовицького режиму останньою нагодою ско­
ристатися з його повернення в Україну241. Спокійний тон некролога,
який різко контрастував із попередніми нападками, безперечно спанте­
личив партійних і комсомольських активістів, які роками читали статті
та слухали лекції, де Грушевського оголошували найгіршим ворогом
совєтської держави. Коли одна здезорієнтована молода марксистка за­
питала бувалого «буржуазного спеціяліста» Наталю Полонську-Васи-
ленко, чому уряд улаштував Грушевському такі пишні похорони, та із
сарказмом відповіла: «Як ви не розумієте, це ж діялектика»242.
281