Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 234

Частина друга. Нація і клас Грушевський знову писав про нетерпимість більшовицького режиму до інших політичних партій. На його переконання, більшовицька «сектант­ ська виключність і нетолерантність до соціялістичних не-комуністичних партій ослаблює успіхи комунізму більше ніж ідейна неоднорідність Па­ ризької Комуни»28. Та, попри різкі заяви, він очевидно не втрачав надії знайти спільний ґрунт з більшовиками. Він та віденська група есерів не полишали спроб нав’язати діялог з більшовицькою владою в Україні29. Не дивно, що нова настанова Грушевського призвела до розколу в за­ кордонних організаціях есерів. Частина партійців на чолі з Микитою Шаповалом приєдналася до Винниченка і виступила проти співпраці з більшовиками. Шаповалу, який жив у Празі, вдалося створити альтер­ нативний партійний центр і здобути підтримку есерівських організацій у Польщі й Галичині в обхід іноземної делеґації у Відні. Розкол оприяв- нився на четвертій партійній конференції, яка відбулася у Празі в січні 1921 року, і посилився навесні-влітку того року30. Грушевський та його група, які навіть після судового процесу над членами ЦК виступали за дальші переговори з більшовиками, опинилися у дуже вразливій ситуації. Вони мусили або показати, що домовляння з більшовиками дадуть наслідки, або приєднатися до більшости УПСР. Із огляду на конфлікт, це навряд чи було можливим, адже стосунки між двома еміграційними групами вкрай загострилися. Не дивно, що Грушевський вирішив вести перемовини далі. У травні 1921 року його близький співробітник і секретар іноземної делеґації Олександр Жуков­ ський надіслав у Харків, столицю Совєтської України, клопотання про легалізацію УПСР в Україні. У червні інший член іноземної делеґації, Микола Чечель, поїхав до Москви на конґрес Третього (Комуністично­ го) Інтернаціоналу, де зустрівся з делегацією українських комуністів. У липні він бачився в Москві з Олександром Шумським, колишнім есером і боротьбистом, який тепер очолював українську делегацію на совєт- сько-польських мирних перемовах у Ризі31. У Харкові Чечель мав зу­ стрічі з головою совєтського уряду Християном Раковським і впливовим членом ЦК Дмитром Мануїльським. Він бачився також з ув’язненими членами ЦК УПСР, які після його наполягань схвалили перемови іно­ земної делеґації з більшовиками32. Як на всі ці спроби примирення реаґували більшовики? З протоколів засідань українського Політбюра випливає, що в січні-червні 1921 року найвищий орган КП(б)У обговорював питання Грушевського та його колеґ щонайменше чотири рази. Врешті-решт Політбюро відмовилося 232