Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 225

У
березні 1924 року Михайло Грушевський з родиною вертався
до Києва після багатолітньої еміграції в Центральній Европі1.
Сім років минуло, відколи в березні 1917-го він приїхав у Київ
із російського заслання. Різниця між цими двома повернен­
нями була разючою. 1917-го Грушевський вертався очолити українську
революцію, а 1924-го він приїхав як символ поразки української справи
у вирі тієї революції. Від самого початку його повернення в Україну
було предметом політичних дебатів. Його колишні колеґи з Української
партії соціялістів-революціонерів, як-от Микита Шаповал, вважали цей
учинок зрадою, що перетворювала Грушевського на «політичного тру­
па, повз котрого йдучи, українці повинні затуляти носа»2.
Київські студенти, навпаки, добачали у поверненні Грушевського
спробу української політичної еміграції перенести центр антибільшо­
вицького опору в Україну, а більшовицький режим, зі свого боку, тлу­
мачив його як великий пропагандистський успіх. Влада вважала історика
одним зі «сменовеховцев», інтеліґентів-утікачів, які спершу виступали
проти революції3.
Як Грушевський, один із проводників української революції, пого­
дився повернутися у країну, де офіційна влада таврувала його яко зрад­
ника революції? Як сталося, що він - очільник незалежної української
держави, котрий у січні 1918 року оголосив, що більшовицька війна
проти України означає кінець української орієнтації на Росію, - визнав
леґітимність партії, яку вважав лише місцевим осередком російських
більшовиків? Щоб відповісти на ці питання, важливо зрозуміти стосунки
між комуністичним і національним проектами в СССР і нелегкий процес
«перемовин» між ними. Неможливо зробити це, не зачепивши ще кіль-
223