Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 165

Я
к і старі схеми, що їх критикував Грушевський, його власний ви­
клад української історії коренився в історіографічній традиції
середньовічних і ранньомодерних літописів. Справді, традицію
розглядати Галицько-Волинське князівство яко спадкоємця
Київської Русі започаткували автори Галицько-Волинського літопису1.
Пізніше цією схемою послуговувалися українські літописці ранньомо-
дерного періоду, зокрема Теодосій Софонович2, її підхопили й розви­
нули українські історики XIX століття. Останні, які звели докупи два
головні напрямки ранньомодерної української історіографії: церковну,
де за ляйтмотив правила історія Русі в різних політичних і культур­
них інкарнаціях, та козацьку, присвячену передусім славним подвигам
козаків і їхніх ватажків. Ці два напрямки злилися в «малоросійському»
наративі української історії, який поєднував руську історію з козацьки­
ми літописами, географічно був зосереджений на історії Гетьманщини.
Модерна українська історіографія почала розвиватися у відповідь
на «Историю государства Российского» Ніколая Карамзіна. Зірка Ка­
рамзіна в імперській російській історіографії зійшла, саме коли зане­
пала спільна всеросійська висока культура, створена наприкінці
XVII - на початку XVIII століття за активної участи української
світської й церковної еліти. Швидкий поступ великоруської високої
культури і спроби замінити нею всеросійську культурну конструкцію
XVIII століття - головні чинники, що привели до розпаду старого
всеросійського історичного наративу. Розквіт лінгвістики і з ’ява роман­
тизму на початку XIX століття привернули увагу наукової спільноти
до існування осібних мов і народів, надихнули істориків шукати їхні
витоки й породили дискусію, яка нація має найбільші права на ту чи ту
її*
163