Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | 页面 15
Передмова
на стипендії ім. Петра Яцика дало мені змогу не лише завершити перший
варіянт рукопису, а й скористатися з досвіду і порад Романа Шпорлюка,
Любомира Гайди, а також Володимира Кулика й Олі Гнатюк, які були
гостями-дослідниками інституту на стипендії ім. Євгена і Даймель Шкля-
рів. Викладаючи на історичному факультеті в Гарварді навесні 2003 ро
ку, я мав корисні дискусії про свою книжку з Тері Мартином, Дейвідом
Бранденберґером, Ериком Лором та Кетлін Мак-Дермот. Я також удяч
ний за підтримку й заохочення з боку д-ра Романа Процика. Гіроакі
Куромія прочитав рукопис, і його поради були вельми цінними. Окрема
подяка належить Любомирові Винару за допомогу в удоступненні до
недрукованих матеріялів, а також колегам в Україні, які ділилися зі
мною знаннями з української й російської історії та історіографії. Я
хотів би подякувати за поради Владиславові Верстюку, Олексієві То-
лочку й Наталі Яковенко. Я багато дізнався, спілкуючись із чільними
українськими фахівцями з грушевськознавства - Русланом Пирогом,
Юрієм Шаповалом, Василем Ульяновським та Ігорем Гиричем, а також
із інтелектуальними лідерами й організаторами наукових конференцій,
присвячених Грушевському та його історіографічній спадщині, - Ярос
лавом Дашкевичем і Ярославом Грицаком. Окремі подяки слід скласти
Геннадію Борякові, Людмилі Демченко і Галині Сварник за сприяння в
доступі до архівних джерел у Києві та Львові.
Грант від Центру ім. Петра Яцика уможливив бібліографічні до
слідження і редагування цієї книжки, а Стипендія академічних обмінів
ім. Ярослави Дем’янчук-Пацлавської, яку надав мені Український нау
ковий інститут Гарвардського університету, та ґрант від Інституту Кенана
Міжнародного центру для науковців ім. Вудро Вілсона допомогли мені
завершити цей проект. Я також хотів би подякувати Канадській раді з
соціяльних наук і гуманітарних досліджень за видавничий ґрант і Фонду
катедр українознавства за фінансову допомогу у виданні цієї книжки. У
видавництві Торонтського університету мені допомагали Сюзан Ранкур,
Барбара Портер та Міріям Скі, за що їм велике спасибі. І, нарешті,
я хотів би подякувати моїй дружині Олені, яка не лише заохочувала
мене писати цю книжку, мирилася з моїми тривалими відрядженнями
в Україну й Гарвард, беручи на себе клопоти з нашими двома дітьми,
а й упорядковувала мою хаотичну збірку конспектів і ксерокопій - не
останню річ при написанні наукової праці.