шевського і після, переходячи з міста на місце,-дуже довго виповняв цю службу у ріжних панів. Меж іншим у 1832 році був він гувернером у пана Марковського в Гуманщині( село Ягубець), де зустрівся з моєю матір’ ю, що в цьому ж домі була гувернанткою.
В кінці XVIII віку в містечку Паволочі Сквиреького повіту жив дідич князь Любомирський( ім’ я його мені невідоме) *); князь сей мав фаворитку селянку, з котрою придбав троє дітей: синів Йосипа і Станіслава й дочку Кароліну— розуміється всі вони були хрещені по латинському обряду. Князь Любомирський, мабуть чоловік чесний, наскільки на це позволяли принципи шляхетської суспільности, бажав забезпечити свою нелеґальну сем’ ю не виходячи з границь переконань свого часу й своєї суспільності!. Коли діти стали підростати, він віддав заміж свою полюбовницю за бідного soi-disant шляхтичачправославного Зубовського, що був писарем в одній з його економій, тільки виміг від нього, що він перейде в католицьку віру, та запише своїми готових дітей своєї жінки; за те ж він дав йому багату посаду комісара, що заправляв цілим ключем( більш ЗО сіл) в одній з своїх маетностей на Побережжі( як не помиляюсь, у містечку Красному). Деякі споминки з життя побережського комісара розкажу після. Тепер скажу тільки, що через літ 10 чи 12 він помер і його жінка з дітьми зіеталась вдовою без притулку; алеж князь Любомирський не залишив її; він видав її заміж вдруге за „ шамбеляна його королевеької милости“, Тржембинського, та купив на * з
') В 1750-х роках володів Паволочем князь Юрій Любомирський, потім містечко перейшло до князя Юзефа Любомнрського. Після гуманської різанини 1768 р. в нього відкупив їси. Каспср Любомирський, воєвода краківський. То був останній з Любомирських у Паволочу; після нього містечко з усіма людьми та ґрунтами поділено поміж двома дочками, потім продано частками, 1853 та на початку 1860-х " років Станіславу Валентію Абрамовичу( може тому самому, що про його жорстокість до селян згадує автор у своїх споминах). Правдоподібно, цей Каспер Любомирський і мав бути нелеґальннм предком Зубовських та Гурських. Słownik geograficzny Kr. Pols., t. VII, str. 925. Похилевичъ. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губ., стр. 213. Ред,
6