ДО. К. Ренненкампф, а з закордонним паспортом справу зволікала вже місцева адміністрація. Паспорта видано допіро
14 лютого, відпустку з університету було одержано аж 27 лютого, а виїхати він міг тільки 5 березня; отже термін відрядження фактично було вкорочено більш як на два місяці.
Вибираючись уперше в наукову подорож за кордон, В. Б. Антонович мав намір занотовувати всі свої наукові здобутки, всі спостереження над су спільним життям і відносинами в сторонах’ конституційних та над побутовими, етнографічними й національними ознаками по тих країнах, що їх доведеться одвідати. Алеж записувати все те вільно, як спаде на думку, для себе тільки самого, а не одночасно й для жандармського або якого іншого ока, як був звик до того часу, він все ж таки не зміг: почасти через брак часу і втому, викликану то дорогою та спішним оглядом усього цікавого в кожнім новім місці, то щоденною архівною та музейною працею і постійними персональними гносинами з новими, незнайомими та різноманітними, хоч і цікавими людьми. Все те, звичайно, мало наслідком велике нервове напруження та виснаження, що сліди його часто помічаємо в щоденнику.
Вельми цікаві, хоч і дуже короткі та уривчасті відомості, подає нам цей щоденник. Вони не дають повного ані більш-менш докладного оповідання про * те, що автор бачив і чув на чужині— опису країн, місцевостей, музеїв, характеристики людей, яких зустрічав, життєвих подій, що був їх свідком, та своїх власних думок про все те, як то звичайно бачимо по щоденниках подорожніх. Тут кожний факт зазначено двома-трьома, часто навіть одним словом. Тому цілий текст являє з себе, так би мовити, короткий конспект до справжнього повного щоденника; тут кожне слово добре зрозуміле для самого автора та для тих, кому він розповідав так живо та мальовничо різні подробиці з свого закордонного побуту. Дуже докладно писав він про все те й декому з своїх близьких. На великий жаль, з огляду на відомі специфічні умови нашого тогочасного життя, те. листування мало в кого збереглося. Проте можна було б
LIII