дієї заборони, проф. Т. Флоринський написав кілька сгаттей у місцевій суголосній його поглядам пресі.
Ці виступи одного з представників правої київської професури, що займав катедру слов’ янознавства і стояв, у своїх поглядах на позиціях відомої триєдиної формули Миколи І(„ самодержавне, православне, народность ") справили в 1899 р. на декого відповідне враження. Вони дали матеріал для владущих кіл, щоб ще раз „ науковою " арґументапією довести „ відсутність " української мови.
Виступаючи не раз проти реакційних поглядів польської шляхти, В. Антонович у цій своїй статті аргументував національні українські права доказами, що були пов’ язані з ідеалами тогочасного суспільства. Своїми твердженнями автор збивав положення цього відомого російського реакціонера-професора кінця XIX та початку XX ст. у Києві. Це, звичайно, не спинило російський уряд та відомі суголосні групи суспільства київського підтримувати й повторювати погляди Т. Флоринського. Ці групи гуртуються
• біля нього в Київському університеті та поза ним, роблячи виступи, обстоюючи усякими засобами свої класові інтереси. Так велося аж до перших років революції, коли було скинуто панування цієї реакційної групи.
Треба зазначити, що справа почалася багато раніш, ще під час готування до Київського археологічного з’ їзду.( 1897-^1899 р.), з приводу заходів В. Антоновича про дозвіл наукових доповідів українською мовою. В попередніх публіцистичних статтях(„ Об украинофилах " та ін. Ц ми зустрічаємо * подібні погляди, які він ширше розгортав, та доповнював новими арґументами своє розуміння національного руху і національного питання. Автор виявив свої аналітичні здібності і публіцистичний хист, ставлячи широко національне питання, викриваючи цим національшовінізм Т. Флоринського та його групи. ' Разом з тим ця стаття ще раз свідчить, що професор В. Антонович жваво відгукувався тоді як і раніше на суспільні питання. Це показує невірність поглядів тих істориків, які вважають, що в 1880 та 1890 рр. В. Антонович від питань
хых