Що инче діється з Польщею! суспільність польська з великою енергією і з жертвами ще більшими силкувалася від часу до часу обзиватися за власні права і обставати за їх; але-ж усі її надії і змагання фатально розбивалися, не даючи жадного сподіваного корисного здобутку для Поляків: Польща своїми героїчними силкуваннями не тільки нічого нового до прав не придбала, але ще й з тих гарантій, якими наділив її конґрес віденський, одну по одній страчувала; спершу відібрано автономію в королівства Польського( Конгресівки), потім Познанщину влучено до німецької частини Прус; нарешті і останній слід самостійности державної— Республіка Краківська— зникає!.. І ніхто з гурту держав західньої Европи за Польщу щиро та реально не заступився. Ніхто це взяв її справу яко дійсно серйозну; ні в кого не було інтересу запомогти їй: навіть маса народу польського до заходів своїх патріотів стосовалася або байдуже, або й вороже. Архаїчні принципи 1772 р., ексклюзивний( виметний) нетолєрантний латинізм, таке ж саме шляхецтво, ексклюзивний національний ' погляд на непольські етнічні групи колишньої Речи Посполитої,— відбірали силу і вагу у польських патріотів; становили їх осторонь від власної маси народньої і разом з тим не давали вони і європейській дипломатії уважати за силу дійсну і суще міцну— польську справу. Ми не помилимося, мовивши, що при всіх инших рисах народности польської,— справа Польщі ліквідувалася, зводилася на нівець через ті ретроградні принципи, якими письменство польське вигодовало кілька поколінь польської інтелігенції. Видатнішою й найбільш характерною квестією прямування польської інтелігенції були відносини її до справи руської. Загрузши в старих принципах ексклюзивности народньої. релігійної і станової, не бажаючи зрозуміти істоту сучасного руху народнього по цілій Европі, суспільність польська, навіть в другій половині XIX віку, руське питання народне трактовала так само, як його трактовали її далекі предки ще в XVII віці! Де б тільки не здіймалася річ про руське питання чи то публічно, чи приватно, чи в розмові, чи в письменстві, скрізь можна було почути трті афоризми, що від них тхнуло труною і розпадом мислі людської. Кому
213