Антонович Володимир. Твори. Том 1 Tvory_Tom_1 | Page 220

Десять тижнів кров ллється рікою,
Труп при трупі лягає на полі;
Та не вкорить лях хлопської злости,
Не добуде коз'ачество долі.
У десяту суботу надвечір
Труби трублять — кличе в громаду
N
Конецпольській гусарських ротмістрів
На останню велику пораду.
Штурм останній на завтра гадає —
Споминає предківську відвагу;
І клянеться, що голову зложить
Або вкорить козацьку ватагу.
У десяту суботу надвечір
Сурми сурмлять, котли відбивають;
Товариство козацьке на раду
Батьки-отамани скликають.
В колі сотники стали, старшини,
Сивоусі діди січовиї
І нетяги із нетрів Дніпрових,
Гультяї й сіроми степовиї.
1
ч
Сумно дивиться коло лицарське,
Сиві чуби на грудях повисли,
Тремтять уси й зморщились чола
Мутні очі додолу поникли.
Виступа Тимохвейович Гуня,
Старий батько отаман січовий
Під час свого побуту в 1897 р. у Римі пок. Вол. Антонович, підо впли­
вом споминів античного життя, задумав у героїчній поемі дати образ
козацької боротьби за волю. Темою взяв він облогу козацького війська
в 1638 р., до якої написав оцей заспів, що вперше надрукований у „Лі­
тературно-Науковому Вістникові“, 1909, кн. І, ст. З—4.
124